Шахед-136 — це іранський односпрямований атакуючий безпілотник, який з вересня 2022 року став одним із найпоширеніших інструментів далеких ударів Росії по українських містах та об’єктах критичної інфраструктури. Апарат довжиною близько 3,5 метра з дельтавидним крилом розмахом 2,5 метра важить приблизно 200 кілограмів і здатен долати відстані до 2000–2500 кілометрів, несучи бойову частину масою 40–50 кілограмів у базовій конфігурації.
Його проста конструкція з поршневим двигуном MD-550 потужністю близько 50 кінських сил у задній частині фюзеляжу та комбінованою системою навігації GNSS плюс інерціальною робить апарат відносно дешевим у виробництві та складним для виявлення на малих висотах. Росія швидко налагодила власне виробництво під назвою Герань-2, суттєво доопрацювавши оригінал, і вже до середини 2025 року випускала сотні одиниць щодня на заводі в Алабуга.
Масштаб застосування шахед-136 кардинально змінив уявлення про асиметричну повітряну війну: дешевий дрон-камікадзе змусив дорогі системи протиповітряної оборони працювати на межі можливостей, водночас Україна розробила низку ефективних і значно дешевших способів протидії.
Конструкція та технічні параметри
Шахед-136 має мінімалістичну, але функціональну архітектуру. Дельтавидне крило забезпечує хорошу стійкість у польоті та можливість планерування на кінцевій ділянці траєкторії. Фюзеляж містить паливні баки, блок навігації та боєголовку в носовій частині — саме таке розташування дозволяє максимізувати ефект вибуху при ударі об ціль.
| Параметр | Значення | Примітка |
|---|---|---|
| Довжина | 3,3–3,5 м | Залежно від модифікації |
| Розмах крил | 2,5 м | Дельтавидна форма |
| Маса | близько 200 кг | Злітна маса |
| Двигун | MD-550 (Mado), 4-циліндровий поршневий, ~50 к.с. | Задній штовхаючий гвинт |
| Швидкість | до 185 км/год (крейсерська) | Горизонтальний політ ~150–170 км/год |
| Дальність польоту | 1000–2500 км | Залежить від маси боєголовки та модифікацій |
| Боєголовка | 40–50 кг (стандарт), до 90 кг (російські варіанти) | Фугасно-уламкова, термобарична, кумулятивна |
| Наведення | GNSS (GPS/GLONASS) + ІНС | Покращене в російських версіях, можливе розпізнавання цілей |
Поршневий двигун MD-550, створений на базі німецького Limbach L550E, відрізняється високою паливною ефективністю та простотою обслуговування. Саме він дозволяє апарату залишатися в повітрі багато годин, долаючи сотні кілометрів на низькій висоті, де радіолокаційне виявлення ускладнене. Система навігації працює автономно більшу частину маршруту: координати цілі закладаються перед запуском, а супутникові сигнали використовуються для корекції. Пізніші російські модифікації отримали покращену стійкість до радіоелектронної боротьби та нові частоти керування.
Боєголовка розташована в носовій частині для максимального проникнення та ураження. Російські інженери створили кілька варіантів: стандартну фугасно-уламкову, термобаричну та важчу 90-кілограмову кумулятивно-уламкову. Остання зменшує дальність польоту через менший запас палива, але значно підвищує руйнівну силу проти укріплених об’єктів.
Історія створення та перше застосування проти України
Розробку шахед-136 в Ірані вели на базі попередніх моделей серії Shahed. Перші публічні кадри апарату з’явилися наприкінці 2021 року. Росія почала отримувати готові дрони влітку 2022 року, а вже у вересні-жовтні 2022-го масово застосувала їх для ударів по енергетичній інфраструктурі України. Перший збитий шахед-136 українські сили зафіксували 13 вересня 2022 року.
Масштабні атаки жовтня 2022 року на електростанції та підстанції продемонстрували нову тактику: сотні дешевих дронів одночасно перевантажували системи ППО та створювали тривалі відключення електроенергії в багатьох регіонах. З того часу шахед-136 став символом виснажливої повітряної кампанії, спрямованої на цивільну інфраструктуру та моральний стан населення.
Російське виробництво та еволюція дрона
Вже у 2023 році Росія розгорнула ліцензійне виробництво на території Особливої економічної зони «Алабуга» в Татарстані. Локалізація досягла майже 90 відсотків комплектуючих. До весни 2025 року завод вийшов на рівень близько 170 апаратів на добу. Загальна кількість випущених Герань-2 до середини 2025 року перевищила 26 тисяч одиниць, а плани на 2026 рік передбачали ще більш амбітні обсяги.
Російські інженери постійно вдосконалювали конструкцію. З’явилися варіанти з важчою бойовою частиною, спеціальним покриттям для зниження радіолокаційної помітності, реактивними двигунами (значно вища швидкість, до 500 км/год у деяких версіях) та покращеними системами зв’язку. Деякі дрони отримали можливість роботи на нових частотах, що ускладнює глушіння. Ці зміни роблять перехоплення дорожчим і складнішим, особливо для реактивних модифікацій.
Масове виробництво дозволило Росії запускати по кілька сотень шахедів за одну ніч, створюючи постійний тиск на українську протиповітряну оборону та змушуючи витрачати дорогі ракети-перехоплювачі.
Як Україна протистоїть шахед-136
Україна з перших місяців застосування шахедів почала будувати багатошарову систему протидії. На початковому етапі ключову роль відігравали мобільні вогневі групи з великокаліберними кулеметами та стрілецькою зброєю. Вони забезпечували до 80 відсотків збиттів у перші місяці, але з часом ефективність знизилася до приблизно 40 відсотків через зростання висоти польоту та застосування ройових тактик.
Значний прорив забезпечили дешеві дрони-перехоплювачі, зокрема системи типу STING. Їхня ефективність сягає 70 відсотків, а вартість одного перехоплення в рази нижча за зенітну ракету. Перехоплювачі успішно працюють навіть проти реактивних варіантів шахедів. Мережа акустичних сенсорів, система управління DELTA та засоби радіоелектронної боротьби дозволяють виявляти цілі на ранніх етапах і перенаправляти ресурси.
Загальна ефективність перехоплення в масованих атаках 2026 року часто перевищує 83–90 відсотків. Проте навіть 10–17 відсотків прориву при запуску 400–500 апаратів за ніч означає десятки влучань по різних об’єктах. Саме тому Україна продовжує вдосконалювати найдешевші та наймасовіші засоби — дрони-перехоплювачі та засоби РЕБ.
Поєднання мобільних вогневих груп, дронів-перехоплювачів та засобів радіоелектронної боротьби дозволило Україні суттєво покращити співвідношення вартості перехоплення до вартості атакуючого дрона, зробивши стратегію виснаження менш ефективною для агресора.
Вплив на сучасну війну та перспективи
Шахед-136 став наочним прикладом того, як відносно проста і дешева зброя може змінювати баланс сил у затяжному конфлікті. Його застосування показало вразливість навіть добре розвинених систем ППО перед масованими атаками низькотехнологічних, але численних цілей. Водночас український досвід продемонстрував, що швидка адаптація — створення дешевих перехоплювачів, розподіленої мережі сенсорів та інтеграція даних — дозволяє ефективно протистояти такій загрозі.
Росія продовжує вдосконалювати дрони: реактивні версії, нові системи навігації, спроби обійти українські засоби РЕБ. Україна у відповідь масштабує виробництво перехоплювачів і ділиться досвідом з партнерами. Станом на середину 2026 року шахед-136 залишається серйозною загрозою, але його ефективність як інструменту стратегічного виснаження помітно знизилася завдяки українським інноваціям.
Досвід протидії шахед-136 вже впливає на розвиток систем протиповітряної оборони в усьому світі. Дешеві, масові дрони-перехоплювачі, акустичні мережі та інтегровані системи управління стають обов’язковим елементом сучасної оборони. Україна, захищаючись, одночасно формує нові стандарти асиметричної протидії, які будуть актуальними ще багато років.
