Коротко
- Дендропарк — це не просто «гарний парк з деревами», а окрема категорія природно-заповідного фонду: жива колекція дерев і чагарників для науки, охорони й прогулянок.
- В Україні близько 60 дендрологічних парків. Із них 19 мають загальнодержавне значення і працюють як науково-дослідні установи.
- Найбільший і найстаріший — «Олександрія» в Білій Церкві (понад 400 га, закладена 1788 року). Найвідоміший серед туристів — «Софіївка» в Умані.
- «Тростянець» на Чернігівщині, «Веселі Боковеньки» на Кіровоградщині й Сирецький у Києві — окремі сюжети, не копії одне одного.
- Добропарк і тюльпанові поля біля Києва — чудове місце на фото, але юридично це не дендрологічний парк природно-заповідного фонду.
- Найкращий сезон залежить від парку: квітень–травень для квітіння, вересень–жовтень для крони й хвої. В окуповану «Асканію-Нову» планувати поїздку не варто.
Якщо шукаєте дендропарки України, швидше за все хочете двох речей одразу: зрозуміти, що це взагалі таке, і вирішити, куди їхати у вихідні. Формула проста. Дендрологічний парк збирає дерева й кущі з різних кліматичних зон, тримає їх у спеціально створених умовах і показує, як вони живуть не в горщику, а в ландшафті. Це і наукова колекція, і прогулянковий маршрут, і часто ще й пам’ятка садово-паркового мистецтва.
У реєстрі природно-заповідного фонду їх близько шістдесяти. Цифра «19» теж важлива: саме стільки парків мають загальнодержавне значення. Решта — місцевого. Різниця не в красі алей, а в статусі, охороні й тому, хто ними керує. Найбагатші деревні колекції зібрані в «Олександрії» та «Софіївці» — це не туристичний слоган, а оцінка, яку не раз повторювали в оглядах Укрінформу.
Нижче — без рейтингу «най-най» на око. Спочатку що ховається за словом «дендропарк», потім велика трійка, далі парки, про які гіди згадують рідше, і лише потім сезон, час на візит і типові помилки. Бо плутанина починається вже на старті: люди їдуть у квітковий парк розваг і дивуються, що там мало столітніх дубів.
Що таке дендропарк і чим він не є
Закон України «Про природно-заповідний фонд України» формулює завдання коротко: дендрологічні парки створюють, щоб зберігати й вивчати в спеціальних умовах різні види дерев і чагарників та їхні композиції — для науки, культури, відпочинку. Парки загальнодержавного значення є науково-дослідними природоохоронними установами. Землю з усіма природними ресурсами з господарського обігу вилучають.
На практиці це означає три шари одночасно. Перший — колекція: дуби з різних континентів, ялівці, туї, гінкго, тюльпанове дерево, іноді навіть болотний кипарис. Другий — композиція: ставки, галявини, гірки, гроти, алеї, які самі по собі вже мистецтво. Третій — режим. Не можна просто так рубати, ставити атракціони чи «окультурювати» галявину під пікнік з шашликом. Хоча пікнік з термосом на дозволеній галявині — інша справа, якщо правила парку це передбачають.
Тут і з’являється плутанина з сусідами по категоріях.
- Ботанічний сад збирає не лише дерева. Там більше трав’янистих рослин, оранжерей, систематичних ділянок, інколи тропічних колекцій під склом.
- Дендропарк спеціалізується на деревних породах. Кущі теж входять. Квітники є, але вони не головні.
- Парк-пам’ятка садово-паркового мистецтва охороняє насамперед історичний ландшафт. Краснокутський «дендропарк» на Харківщині юридично саме з цієї категорії, хоча в розмові його майже завжди називають дендропарком.
- Арборетум — по суті колекційна деревна ділянка. В українській практиці це часто частина великого парку, як в «Тростянці».
За досвідом, ця різниця стає очевидною вже на вході. У ботанічному саду таблички з латинськими назвами стоять густіше, у дендропарку ви довше йдете між масивами і рідше натрапляєте на «експозицію в рядок». А в комерційному квітковому парку табличок майже немає: там сцена для фото, не колекція.
Скільки їх є і хто за них відповідає
Орієнтир такий: близько 60 дендрологічних парків у складі природно-заповідного фонду, 19 — загальнодержавного значення. Площі дуже різні. Є об’єкти на 1–5 гектарів, є гіганти на 200–400. Більшість якраз компактні, 10–20 гектарів. Це не «недоробили». Маленький парк може тримати унікальну колекцію, яку великий розмазує по гектарах.
Серед парків загальнодержавного значення кілька підпорядковані Національній академії наук України. Це, зокрема, «Софіївка», «Олександрія», «Тростянець». Вони одночасно і туристичні локації, і наукові установи: інтродукція, акліматизація, збереження рідкісних видів, розсадники. Сирецький дендропарк у Києві теж має загальнодержавний статус, хоч займає лише 6,5 га.
Географія нерівна. Київська, Черкаська, Чернігівська, Тернопільська, Івано-Франківська області виглядають щільніше. На півдні окрема історія — дендропарк «Асканія-Нова» в Херсонській області, зрошуваний степовий парк кінця XIX століття. З лютого 2022 року біосферний заповідник, до якого він входить, перебуває в окупації. Про це нижче окремо, бо ігнорувати це в путівнику вже нечесно.
| Парк | Область | Площа | Рік заснування | Що вирізняє |
|---|---|---|---|---|
| Олександрія | Київська, Біла Церква | близько 406 га | 1788 | Найбільший і найстаріший, річка Рось, понад 2 тисячі таксонів |
| Тростянець | Чернігівська | 204,7 га | 1834 | Штучний «гірський» рельєф на рівнині, система ставків |
| Софіївка | Черкаська, Умань | близько 179 га | 1796 | Антична міфологія в граніті, понад 3 тисячі таксонів |
| Веселі Боковеньки | Кіровоградська | 109 га | 1893 | Степовий дендропарк зі селекційною історією |
| Сирецький | Київ | 6,5 га | 1875 | Компактна столична колекція, понад 1150 таксонів |
Цифри площі трохи «плавають» між кадастром, сайтами парків і старими описами. Для «Олександрії» в різних джерелах фігурують 400,67 і 405,8 га, для «Софіївки» — 179,18–179,6. Це не фейк, а різні зрізи обліку. Для маршруту різниця в гектар не грає. Для статусу грає інше: ці парки не приватна садиба з лавочками, їх не можна приватизувати як звичайну землю.
Велика трійка, з якої зазвичай починають
Якщо говорити чесно, туристичний попит в Україні тримають три імена. «Софіївка» — бо про неї знають навіть ті, хто в парк жодного разу не їздив. «Олександрія» — бо вона більша і ближча до Києва. «Тростянець» — бо хто вже доїхав, потім розповідає знайомим тоном «а ви там були?». Решта живе тихіше. І дарма.
«Олександрія»: найбільший парк, який досі недооцінюють
Державний дендрологічний парк «Олександрія» НАН України лежить на північно-західній околиці Білої Церкви, на березі Росі. Заклала його 1788 року графиня Олександра Браницька. Генеральний план пов’язують із французьким архітектором Мюффо. Парк виріс на віковій діброві в урочищі Гайок — тобто частину краси тут не «насадили», а зберегли.
Зараз це понад 400 гектарів архітектурно оформленого ландшафту. Понад 20 км алей і доріжок. Десятки водойм. Колекція — близько 2240 таксонів, разом із трав’янистими багаторічниками. Є окремий коніферетум, розарій, сирінгарій, сад ліан. Серед вікових дерев — сосна чорна, сосна веймутова, ялівець віргінський, тюльпанове дерево, модрини. Стоїть колонада «Луна» з акустичним ефектом, «Руїни», Китайський місток, ротонда, джерело «Лев».
У практиці я кілька разів бачив одну й ту саму сцену: люди зі Києва їдуть в Умань «бо Софіївка», а про Білу Церкву згадують лише коли вже стоїть затор на трасі. А до «Олександрії» ближче, місця більше, і в будень можна йти годину, нікого не зустрічаючи на Великій галявині. Мінус теж є. Парк великий настільки, що без карти або маршруту ви просто вичерпаєтесь на першій третині. Закладайте не «годинку прогулятись», а пів дня. Взуття — як на лісову стежку, не як на набережну.
«Софіївка»: парк, який зняли з міфу і поставили в граніт
Національний дендрологічний парк «Софіївка» НАН України — у північній частині Умані, у долині річки Кам’янки. 1796 рік, граф Станіслав Щенсний Потоцький, подарунок дружині Софії. Автор плану і нагляду за роботами — військовий інженер Людвіг Метцель. Ідея романтичного парку з античною міфологією належала Софії. Місце до того було майже голе: пагорби, струмок, гранітні брили, дві старі груші й жменька верб.
Сьогодні площа — близько 179 га. Колекція — понад 3 тисячі таксонів. Болотний кипарис, платан, гінкго, тюльпанове дерево, сосна веймутова. Підземний канал Аїда завдовжки понад 211 метрів. Острів Кохання з міфологічною назвою «Анти-Цирцея», Рожевий павільйон, Венеціанський місток, грот «Дзеркало Діани», Єлисейські поля, Англійський парк. 1995 року парк отримав відзнаки Europa Nostra за реставрацію. 2007-го увійшов до «Семи чудес України». Астероїд 2259 назвали Sofiyivka.
Офіційний сайт парку каже про до 500 тисяч відвідувачів на рік. Це відчувається. У травні й на вихідних головна вісь буває щільною, як ярмарок. І все одно водна частина з гранітом працює навіть у натовпі: скелі нікуди не діваються. Квитки продають онлайн. Екскурсії можна замовити кількома мовами. Якщо хочете тиші — приїжджайте в будень рано або пізньої осені, коли листя вже лежить у воді, а теплоходів менше.
«Тростянець»: рівнина, яку змусили виглядати горами
Державний дендрологічний парк «Тростянець» НАН України — біля селища Тростянець на Чернігівщині, тепер у складі Ічнянського національного природного парку. Заклав його 1834 року Іван Михайлович Скоропадський, нащадок козацького роду і дід гетьмана Павла Скоропадського. Ідею штучного рельєфу іноді порівнюють із парками Ротшильда: на плоскій землі насипали пагорби, прорили долини, зібрали воду в ставки.
Площа — 204,7 га. Водна поверхня — понад 10 га. Чотири ставки: Безіменний, Лебединий, Куциха і Великий. Великий розрізає парк майже навпіл, завдовжки близько 1,3 км. Зараз тут понад 400 видів і форм дерев та кущів, з них близько 75 хвойних. Є смерека Фразера, ялина канадська, туя велетенська, понад 15 видів дубів, понад 20 кленів. Частина екзотів пам’ятає ще 1840-ті.
Помічав одну річ: люди, які їдуть сюди «на 40 хвилин, бо по дорозі», потім стоять на греблі Великого ставу і розуміють, що парк розрахований на інший темп. Тут немає античних статуй у кожному кадрі. Тут масиви, вода, тінь і відчуття, що хтось 150 років поспіль садив не «для листівки», а для лісу, який має виглядати випадковим. Осінь у «Тростянці» сильніша за весну. Хвоя тримає форму, листяні спалахують, і штучні пагорби нарешті читаються.
Парки, які рідко потрапляють у топ, але тримають характер
«Веселі Боковеньки» в Долинському районі Кіровоградської області — 109 га, засновані 1893 року Миколою Давидовим. Навколо степ, усередині — деревна колекція, яка в цьому кліматі виглядає майже як виклик. Сучасний статус загальнодержавного — з 1960 року. Парк працює ще й як селекційно-дендрологічна станція. Назва звучить як анекдот, місце — ні. Сюди їдуть рідше, ніж в Умань, і це помітно по доріжках.
Сирецький дендропарк у Києві — інша крайність. 6,5 га, закладений 1875 року як показовий парк декоративних культур. Колекцію в 1950–1960-х зібрав Микола Птіцин. Понад 1150 таксонів: 538 деревних і 625 трав’янистих. Великі добірки туй, беріз, ялин, ялівців. Є гінкго, метасеквоя, ліріодендрон, види з Червоної книги України. Для столиці це рідкість: не сквер із лавками, а справжня колекція, в яку можна зайти між справами. Місця мало, тож правила тут жорсткіші, ніж у великих заміських парках. І правильно.
Окремо кілька парків загальнодержавного значення, які туристичні добірки майже не чіпають:
- Високогірний в Івано-Франківській області — 124 га. Один із найбільших за площею після «великої трійки» і «Боковеньок».
- Гермаківський на Тернопільщині — 56 га. Лісостеп, спокійна колекція, без натовпу з селфі-палицями.
- Хоростківський, теж Тернопільщина — 18 га. Компактний, зручний, якщо ви вже в регіоні.
- Устимівський на Полтавщині — близько 9 га, закладений 1893 року Василем Устимовичем. Маленький, але з густою колекцією.
- Березнівський (дендропарк Березнівського лісового коледжу) на Рівненщині — 29,5 га. Навчальна база, яка водночас відкрита як парк.
- Оброшинський на Львівщині — лише 5 га. Короткий візит, якщо маршрут уже львівський.
Краснокутський парк у селі Основинці Харківської області сюди проситься за звичкою. Його заснував наприкінці XVIII століття Іван Каразін, брат фундатора Харківського університету. Площа — 13,6 га. Колекція зараз — понад 300 видів. Юридично це парк-пам’ятка садово-паркового мистецтва, не дендрологічний парк. Для прогулянки різниця невелика. Для точності — велика. Каразіни акліматизовували акацію, клени, платани, софору. Частина цих порід потім розійшлася Україною вже як «звичайні» дерева біля хати.
Що з «Асканією-Новою»
Дендрологічний парк «Асканія-Нова» — близько 167 га за даними кадастру ПЗФ, закладений 1887 року Фрідріхом Фальц-Фейном як зрошуваний парк у голому степу. Єдиний такого типу на півдні України. Колекція деревних рослин — понад тисячу таксонів. Артезіанські свердловини, англійський ландшафт, ставок із гротом, водонапірна башта «під замок». З 1989 року парк — складова біосферного заповідника.
З 24 лютого 2022 року заповідник на тимчасово окупованій території. Пізніше на території дендропарку фіксували дислокацію окупаційних формувань, рубки, пошкодження насаджень технікою, пожежі на суміжних землях заповідника. Планувати візит туди зараз неможливо і небезпечно. Парк лишається в переліку, бо він є. Але жива колекція в окупації — це вже не маршрут вихідного дня, а питання збереження спадщини після деокупації.
Коли їхати, скільки часу дати і де новачки промахуються
Універсального «найкращого місяця» немає. Є календар під конкретний парк і під те, що хочете побачити.
| Сезон | Що працює | Куди логічніше |
|---|---|---|
| Квітень–травень | Цвітіння, молоде листя, вода ще повна | «Софіївка», «Олександрія», Сирецький |
| Червень–серпень | Тінь, хвоя, довгий день, більше людей | Великі парки з водоймами; беріть ранок |
| Вересень–жовтень | Крона, гриби світла, менше черг | «Тростянець», «Веселі Боковеньки», «Олександрія» |
| Листопад–березень | Малюнок гілок, хвойні групи, тиша | Коніферетуми; перевіряйте графік кас |
На «Софіївку» закладайте 3–5 годин, якщо хочете не лише головну вісь. На «Олександрію» — від 4 годин до повного дня. На «Тростянець» — пів дня з запасом на дорогу грунтовками. Сирецький можна обійти за годину, але тоді ви лише «відмітитесь». Маленькі обласні парки часто закриваються раніше, ніж столичні локації. Перед виїздом дивіться не блог 2018 року, а сторінку установи.
Типові помилки, які бачу постійно:
- Плутають дендропарк із квітковим парком і їдуть «на тюльпани» туди, де головне — дубова діброва двохсотрічної давнини.
- Приїжджають на підборах. Граніт «Софіївки» слизький після дощу, в «Олександрії» коріння йде прямо в стежку.
- Не беруть воду і думають, що «ну парк же, там кафе через кожні сто метрів». У «Тростянці» кафе може не бути взагалі в тому кінці, куди ви зайшли.
- Зривають квіти, лізуть у куртини, годують лебедів булками. Для колекції це не дрібниця, а пряма шкода.
- Планують три великі парки за один день. Фізично можна. Враження злипнуться в кашу.
- Ігнорують режим охорони: дрони, мангал, музика з колонки. У заповідному об’єкті це не «атмосфера», а порушення.
Правила прості й нудні, саме тому їх варто вимовити вголос. Тримайтесь доріжок. Собака — лише якщо парк дозволяє, і на повідку. Безпілотник — лише з дозволу адміністрації, а краще залиште в машині. Гриби й квіти в колекції — не «безхозні». І ще: у великих парках НАН України часто є окремі екскурсії. Вони коштують небагато відносно дороги, а називати рослини починаєте не «ота ялинка зліва», а нормальними іменами.
Дендропарк і парк розваг: схожі слова, різний зміст
Окремий жанр останніх років — великі квіткові парки біля Києва. Добропарк у Мотижині відкрився 2019-го. На сайті локації вказано 364 гектари, сезони тюльпанів, лаванди, гортензій, сакур. Це працює як місце подій і фото. Натовп, каса, чіткий сезонний сценарій. Люди в пошуку часто вбивають «дендропарки України» і отримують саме це.
Юридично Добропарк не входить до переліку дендрологічних парків природно-заповідного фонду. Це приватний парк відпочинку з деревами й квітами. Згурівський парк у Київській області теж часто називають дендропарком: там сотні гектарів і серйозні посадки, але статус — інший. Не вирок. Просто різні завдання. В одному ви дивитеся, як акліматизували гінкго за півтора століття. В іншому — як цього тижня виглядає поле гортензій.
Якщо хочете саме дендропарк, дивіться три маркери. Є запис у природно-заповідному фонді. Є колекція деревних порід із підписами або бодай науковою інвентаризацією. Є адміністрація, для якої охорона насаджень — не декорація до квитка, а статутна робота. Квіти можуть бути. Але квіти без колекції дерев — це вже інший запит.
Як зібрати маршрут, щоб не розчаруватись
Для першого знайомства зі столиці логіка така. Один день — «Олександрія». Другий, окремий, не «по дорозі назад» — «Софіївка». Якщо лишились сили й цікавість до хвойних масивів — «Тростянець» на ніч у Ічні або Прилуках. Київський Сирецький залиште на будень після роботи: він не замінює великі парки, він доповнює.
Із заходу країни зручніше зібрати Тернопільщину: Гермаківський і Хоростківський, плюс Оброшин біля Львова. З центру — «Веселі Боковеньки» як пауза між Кропивницьким і степом. Полтавщина дає Устимівку, якщо ви вже біля Кременчука. Не намагайтесь «закрити Україну». П’ять парків за рік, але в різних сезонах, дадуть більше, ніж п’ять за одну відпустку.
Що брати з собою, крім очевидного квитка й павербанку:
- офлайн-мапу або скрін плану парку — мобільний інтернет у ярах «Софіївки» і в глибині «Олександрії» може зникнути;
- трекінгове взуття, навіть якщо «йдемо недалеко»;
- воду й перекус, особливо в «Тростянець» і «Боковеньки»;
- засіб від кліщів із травня по вересень;
- готівку на дрібні каси, де термінал «раптом не працює»;
- поважне ставлення до таблички «куртина, не заходити» — за нею часто рідкісний вид, а не злість охоронця.
І ще один pragmatic нюанс. Частина парків — наукові установи. У них можуть бути закриті колекційні ділянки, розсадники, зони спокою. Це не «все для туриста, але сховали». Це і є причина, чому парк досі живий. Дивіться те, що відкрито. Не вимагайте доступу «за куліси», наче це зоопарк із нічним сафарі.
Якщо обирати один парк на найближчі вихідні — для киян і жителів центральної України я б ставив «Олександрію». Не тому, що «Софіївка» гірша. А тому, що більшість уже бачила Умань на фото, а Білу Церкву досі об’їжджає. Для першого вау-ефекту з водою і гранітом — Умань. Для лісу, в якому можна загубитись свідомо, — Тростянець. Для короткої столичної дози — Сирець.
Далі вже простіше. Відкрийте перелік дендрологічних парків ПЗФ по своїй області, виберіть не найгучніший, а найближчий із нормальною колекцією — і поїдьте в будень. У живих колекціях під відкритим небом найцінніше часто не павільйон на листівці. А дерево, яке росте тут уже 180 років і якому байдуже, чи ви про нього чули.
