Саліванчук Анна Валеріївна: акторка театру та кіно, яка поєднує сцену, екран і материнство

Саліванчук Анна Валеріївна народилася 17 серпня 1985 року в Шепетівці на Хмельниччині. Звідти, з маленького міста, де музика фортепіано лунає в музичній школі, а мрії про велику сцену народжуються в ліцеї, почався її шлях до сердець українських глядачів. Сьогодні вона — провідна акторка Київського академічного драматичного театру на Подолі, зірка серіалу «Одного разу під Полтавою» та мама двох синів, яка відкрито говорить про життя після розлучення.

Її образи запам’ятовуються з перших хвилин: тепла Віра з довгограючого серіалу, іронічна працівниця паспортного столу в комедії «Свінгери», складні театральні героїні, які вимагають не лише таланту, а й глибокої емоційної роботи. Анна Валеріївна встигає все — грати на гастролях, вести блог, виховувати хлопчиків і навіть здобути диплом сімейного психолога. Це історія про силу, щирість і вміння залишатися собою в будь-яких обставинах.

Дитинство в Шепетівці: фортепіано, мрії та батьківські сподівання

Майбутня акторка виросла в україномовній родині з глибокими культурними коренями. Мама родом зі Стрия на Львівщині, тітка та бабуся — філологи. Батько починав дільничним інспектором, згодом очолив податкову поліцію. Сім’я іноді жила в гуртожитку, долаючи побутові труднощі, але мистецтво завжди займало особливе місце.

Анна закінчила ліцей та музичну школу з відзнакою — клас фортепіано. Клавіші стали першим інструментом, через який вона вчилася передавати емоції. Батько мріяв бачити доньку в погонах, у поліції. Натомість дівчина обрала сцену. Хто знає, можливо, саме ця наполегливість і внутрішня впевненість допомогли їй пізніше витримати всі випробування професії.

У дитинстві вона була творчою, доброю і дуже цілеспрямованою. Ці риси збереглися й досі: Анна Валеріївна не просто грає ролі — вона проживає їх.

Освіта та перші кроки на професійній сцені

У 2001 році Саліванчук Анна Валеріївна вступила до Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого. Курс вів народний артист СРСР Юрій Мажуга. Через п’ять років, у 2006-му, вона отримала диплом і одразу приєдналася до трупи Київського академічного драматичного театру на Подолі.

Перші виходи на сцену супроводжувалися хвилюванням, «метеликами в животі» та справжнім кайфом. Театр для неї — це жінка, кіно — коханка. У театрі кожну виставу пам’ятаєш до деталей навіть через роки, у кіно після зйомок іноді забуваєш, про що йшлося. Улюблений режисер — Віталій Малахов, який повірив у її талант з перших ролей.

Серед ранніх робіт — «Шестеро персонажів у пошуках автора», «Моє століття», «Гравці», «Щоденник молодого лікаря». Пізніше з’явилися «Вертеп» (Смерть), «Ігри олігархів», «Мертві душі», «Вернісаж на Андріївському узвозі» (де довелося пів року вивчати мову жестів). Кожна роль ставала новим етапом зростання.

Театральна кар’єра: від класики до сучасних постановок

Більше вісімнадцяти років на сцені Театру на Подолі — це ціла епоха. Анна Валеріївна зіграла десятки різнопланових героїнь: від драматичних до комедійних, від класичних до абсолютно сучасних.

Особливо запам’ятовуються «Сірі бджоли» (Віталіна), «ОБЕЖ» (пані Спасич), «Комедіанти» (Наталя). У 2026 році вона активно гастролює з блискучою французькою комедією «Обережно: жінки!!!» — постановка режисера В’ячеслава Жили. Вистава вже зібрала повні зали в Києві, Вінниці, а в серпні їде до Дніпра та Харкова. Партнери по сцені — Ольга Атанасова, Олексій Суханов та інші талановиті актори.

Театр залишається для неї основою. Саме тут народжується та справжня акторська енергія, яку потім легко переносити на екран.

Кіно та телебачення: Віра, Свінгери та десятки яскравих образів

Широка популярність прийшла з серіалом «Одного разу під Полтавою», де Анна Валеріївна зіграла головну роль Віри. Проєкт тривав багато років і став справжнім народним хітом. Глядачі полюбили її героїню за щирість, гумор і теплоту — саме те, що акторка вміє дарувати найкраще.

У повнометражному кіно особливо помітними стали ролі в комедіях «Свінгери» та «Свінгери 2» (Ірина, працівниця паспортного столу). Легка, іронічна, трохи провокаційна — такий образ ідеально ліг на її акторську природу. Також варто згадати «Нереальний КОПець» (Марго, 2021), «Матч» (Оксана Бахарева, 2012) та численні роботи в серіалах: «Сурогатна мати», «Райське місце», «Пес», «На лінії життя» та багато інших.

Анна Валеріївна не боїться епізодів і не женеться лише за головними ролями. Вона вміє зробити навіть маленьку сцену яскравою та незабутньою.

Особисте життя: шлюб, діти та нова глава

У 2015 році Анна Валеріївна одружилася з продюсером та народним депутатом Олександром Божковим. Шлюб тривав вісім років. У пари народилися сини — Гліб (близько 2015–2016 року) та Микита (1 вересня 2020 року).

Після розлучення (офіційно — травень 2023 року) Анна взяла на себе основну відповідальність за виховання хлопчиків. Вона неодноразово говорила, що працює заради дітей, а батько не завжди бере активну участь у їхньому житті. У червні 2026 року на випускному старшого сина акторка публічно торкнулася цієї теми, підкресливши свою роль як матері, яка завжди поруч.

У жовтні 2024 року Саліванчук Анна Валеріївна здобула диплом сімейного психолога в Київському університеті імені Тараса Шевченка (програма «Психологія сім’ї з основами психотерапії»). Вона давно цікавилася цією сферою, читала, мріяла, а війна лише посилила бажання глибше розуміти людські стосунки. Поки що практикувати не планує, але знання вже допомагають і в житті, і в роботі з персонажами.

Найважливіше, що демонструє Анна Валеріївна останніми роками, — це вміння залишатися сильною, щирою та працьовитою навіть тоді, коли життя ставить найскладніші завдання.

Сьогоднішній день: блог, гастролі та баланс

Анна Валеріївна активно веде Instagram (@salivanchuk.anna), де ділиться не лише робочими моментами, а й реальним життям мами двох дітей. Її дописи щирі, іноді емоційні, іноді з гумором. Вона не приховує втоми від щільного графіка, іноді скаржиться на застуду чи безсонні ночі, але завжди знаходить сили рухатися далі.

У 2026 році акторка продовжує грати в театрі, їздити на гастролі з «Обережно: жінки!!!», з’являтися на публічних заходах (наприклад, на United Bloggers Awards). Вона залишається однією з найяскравіших і найвідвертіших українських акторок свого покоління.

Її історія надихає багатьох жінок: можна бути успішною в професії, люблячою мамою і при цьому чесно говорити про труднощі — без пафосу й без прикрас.

Таблиця основних кіноролей Анни Саліванчук

Інформація про ролі базується на даних української Вікіпедії та відкритих джерелах українського кіно.

Анна Валеріївна Саліванчук — це акторка, яка не просто грає. Вона проживає кожну історію, несе її в зал і залишає частинку себе в кожному глядачеві. Її шлях від Шепетівки до київських підмостків і всенародної любові — приклад того, як талант, наполегливість і щирість можуть перетворити звичайну дівчину на справжню зірку, яка залишається близькою й зрозумілою навіть після всіх перемог і випробувань. Сьогодні вона продовжує працювати, гастролювати, виховувати синів і дарувати українцям нові яскраві емоції. І це, мабуть, найкраще, що може зробити акторка для своєї країни та своєї аудиторії.