Коли 28 лютого 2026 року перші американсько-ізраїльські ракети вдарили по іранських об’єктах, мало хто в Тегерані уявляв, що це стане початком найсерйознішої кризи за десятиліття. Загибель аятоли Алі Хаменеї, багаторічного верховного лідера, стала не просто втратою фігури — це зруйнувало символ стабільності режиму. Сьогодні, на початку липня 2026-го, країна виходить із пекла прямого воєнного конфлікту з пораненою економікою, порожніми полицями в магазинах, тисячами загиблих і крихким перемир’ям, яке тримає весь регіон у напрузі.
Ситуація в Ірані зараз — це суміш виснаження після місяців ударів, блокад і внутрішніх протестів, які почалися ще наприкінці 2025-го через економічний колапс. Люди продовжують жити, працювати, виживати, але ціна цього виживання стала непомірно високою. Протока Гормуз, через яку проходить п’ята частина світової нафти, досі частково обмежена, а переговори про остаточний мир тривають на тлі взаємних звинувачень у порушеннях.
Політичний ландшафт: смерть лідера, нова влада та тінь протес
Загибель Алі Хаменеї 28 лютого під час перших ударів стала шоком для всієї системи. Режим швидко призначив його сина Моджтабу Хаменеї новим верховним лідером уже на початку березня. Багато хто всередині країни сприйняв це як спробу зберегти спадкоємність, але протести з гаслами «Смерть Моджтабі» одразу ж прокотилися районами Тегерана та інших міст.
Президент Масуд Пезешкіан, який підписував ключові документи про перемир’я, опинився в складній ролі — між жорсткою лінією нової влади та реальністю економічного краху. Влада провела масштабні арешти: лише за один період повідомлялося про понад 6500 затриманих, багато з них — учасники попередніх акцій протесту. Репресії посилилися під прикриттям воєнного стану: страти політичних в’язнів, придушення студентських виступів навіть під час іспитів у червні-липні.
Протести, які спалахнули ще 28 грудня 2025-го через падіння ріала та зростання цін, не зникли повністю. Вони набули нових форм: нічні співи з дахів, акції студентів в університетах Тегерана, Кереджа та Ахваза. Режим демонструє силу, але за фасадом — очевидна втома суспільства від десятиліття санкцій, війни та ізоляції.
Економіка в руїнах: інфляція, порожні полиці та блокада
Економіка Ірану переживає одну з найгірших криз в історії. Ще до початку активної фази конфлікту інфляція в 2025-му сягала понад 42%, а ріал стрімко дешевшав. Війна та американська морська блокада з квітня 2026-го завдали нищівного удару: експорт нафти впав до шестирічного мінімуму, багато родовищ зупинилися через логістичні проблеми.
За оцінками Міжнародного валютного фонду, у 2026 році економіка Ірану скоротиться на 6,1%, а інфляція сягне майже 69%. Це не просто цифри — це порожні холодильники, черги за хлібом і родини, які відмовляються від м’яса, бо воно стало «мрією».
Ось як змінилися ціни на базові продукти (дані на період до березня-квітня 2026-го порівняно з попереднім роком):
| Продукт | Зростання ціни | Що це означає для людей |
| Хліб та крупи | +140% | Основний раціон став розкішшю для багатьох сімей |
| М’ясо та птиця | +135% | «Червоне м’ясо — це мрія», кажуть іранці |
| Молочні продукти | +117% | Діти отримують менше кальцію та білка |
| Олія та жири | +219% | Приготування їжі подорожчало в рази |
Ріал сягнув історичних мінімумів — мільйони за долар на чорному ринку. Люди продають золото та нерухомість, щоб вижити. Блокада протоки Гормуз та удари по інфраструктурі зупинили нормальну торгівлю. Навіть після підписання меморандуму в червні відновлення йде повільно — поля та заводи не запустити за тиждень.
Ядерна програма та міжнародні переговори: тінь минулого над майбутнім
Ядерна програма Ірану залишалася головним подразником у відносинах зі США та Ізраїлем роками. Удари 2025-го та лютого-березня 2026-го завдали серйозної шкоди об’єктам у Натанзі, Фордоу та Ісфахані. Іран тимчасово обмежив доступ інспекторів МАГАТЕ, а запаси високозбагаченого урану стали предметом жорстких суперечок.
У рамках Islamabad Memorandum, підписаного 17 червня 2026-го президентом США Дональдом Трампом та Масудом Пезешкіаном, сторони домовилися про 60-денний період для фінальних переговорів. Іран має відкрити протоку, а питання ядерного матеріалу та заморожених активів — увійти до ширшої угоди. Проте довіра мінімальна: обидві сторони звинувачують одна одну в порушеннях, а переговори в Досі та інших місцях тривають у напруженій атмосфері.
Ситуація в Ірані щодо ядерного питання досі залишається невизначеною. Країна заявляє про мирні наміри, але міжнародні спостерігачі фіксують спроби відновлення потужностей. Це робить будь-яку угоду крихкою — один прорив може знову розпалити конфлікт.
Війна, протока Гормуз та регіональні наслідки
Конфлікт, що почався як удари по ядерних та військових об’єктах, швидко переріс у регіональну кризу. Іран відповів ракетами та дронами по Ізраїлю, американських базах та союзниках у Перській затоці. Блокування протоки Гормуз стало найболючішим інструментом — світові ціни на пальне злетіли, а Азія відчула дефіцит енергоносіїв.
Після місяців боїв, за участі «Хезболли» та інших союзників, 17 червня підписали меморандум про рамки завершення війни. Перемир’я тримається, але з порушеннями: взаємні удари по об’єктах, обмеження судноплавства, звинувачення в атаках на танкери. Станом на початок липня 2026-го повноцінного миру немає — є пауза, під час якої тривають переговори про остаточні умови.
Кількість загиблих вражає: за різними оцінками, в Ірані загинуло від 3500 до понад 6000 людей (військові та цивільні), тисячі поранених. В Ізраїлі, США та країнах Перської затоки — сотні. Міста отримали пошкодження інфраструктури, а мільйони людей у регіоні відчули наслідки на власній шкірі — від зростання цін до вимушеної міграції.
Життя простих іранців: стійкість попри все
За цифрами та новинами легко забути про людей. У Тегерані, Ісфахані, Ширазі та менших містах родини рахують кожну тума. Молодь, яка виросла під санкціями та інтернет-блокуваннями, продовжує шукати способи жити — хтось емігрує, хтось шукає роботу в сірій зоні, хтось виходить на акції, ризикуючи свободою.
Інтернет-блокування, страти, арешти — усе це не зламало повністю дух спротиву. Студентські протести влітку 2026-го, навіть під час іспитів, показують: суспільство не змирилося. Багато іранців згадують рух «Жінка, життя, свобода» і кажуть, що економічний тиск лише посилив бажання змін.
Найсильніша риса нинішньої ситуації в Ірані — це саме ця стійкість людей, які попри руїну, втрати та репресії не втрачають здатності мріяти про інше майбутнє.
Що чекає Іран найближчими місяцями
Переговори за меморандумом тривають. Якщо сторони домовляться про зняття частини санкцій, повернення активів та чіткі правила щодо ядерної програми — економіка отримає шанс на повільне відновлення. Але шлях буде довгим: експерти говорять про роки, а не місяці, щоб повернути довоєнний рівень.
Внутрішня напруга нікуди не зникне. Репресії можуть загнати протест глибше, але не знищити його. Регіональна роль Ірану теж зміниться — ослаблений військово та економічно, він змушений буде шукати нові баланси з сусідами та великими гравцями.
Ситуація в Ірані в липні 2026-го — це не крапка, а тривала крапка з комою. Країна з багатою історією, талановитим народом та величезними ресурсами опинилася на роздоріжжі. Чи вдасться знайти шлях до стабільності без нових потрясінь — залежить від рішень, які ухвалюють зараз у Тегерані, Вашингтоні та інших столицях. А для мільйонів іранців головне — щоб завтрашній день хоч трохи відрізнявся від сьогоднішнього на краще.
Глобальна спільнота, включно з Україною, уважно стежить за цими подіями: від цін на енергоносії до питань регіональної безпеки. Історія Ірану 2026 року ще не завершена — вона продовжує писатися щодня.
