Воєнний стан в Україні: правовий режим та його дія у 2026 році

Уже понад чотири з половиною роки Україна функціонує в умовах воєнного стану. Цей особливий правовий режим, запроваджений 24 лютого 2022 року о 05:30 указом Президента України № 64/2022, став безпосередньою відповіддю на повномасштабну збройну агресію Російської Федерації. Станом на середину липня 2026 року Верховна Рада України затвердила вже 20-те поспіль продовження воєнного стану — на 90 діб, з 2 серпня до 31 жовтня 2026 року.

Режим не є формальністю чи тимчасовим адміністративним інструментом. Він являє собою комплексну систему повноважень для органів державної влади, військового командування та військових адміністрацій, що дозволяє оперативно реагувати на загрози державній незалежності та територіальній цілісності. Водночас воєнний стан передбачає чітко окреслені, тимчасові та пропорційні обмеження конституційних прав і свобод, які фіксуються в указі Президента та затверджуються парламентом.

Правова конструкція воєнного стану в Україні демонструє унікальну здатність зберігати баланс між необхідністю оборони та захистом основоположних прав людини навіть у найскладніших умовах.

Юридична основа та визначення режиму

Правовою основою воєнного стану є Конституція України, зокрема пункт 20 частини першої статті 106, та спеціальний Закон України «Про правовий режим воєнного стану» № 389-VIII від 12 травня 2015 року (у чинній редакції з урахуванням численних змін).

Згідно із цим Законом, воєнний стан — це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності. Режим передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки. Одночасно допускається тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Процедура введення та продовження чітко регламентована. Президент України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони видає указ про введення або продовження воєнного стану. Верховна Рада України розглядає та затверджує цей указ протягом двох днів. На практиці з 2022 року встановилася регулярна практика 90-денних циклів продовження, що забезпечує передбачуваність для всіх суб’єктів правовідносин.

Таблиця останніх продовжень воєнного стану

Інформація базується на офіційних указах Президента України та законах Верховної Ради України.

Основні заходи правового режиму воєнного стану

Стаття 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» визначає вичерпний перелік заходів, які можуть застосовуватися в умовах воєнного стану. Кожен захід має чітке функціональне призначення — посилити обороноздатність держави та захистити критичні функції суспільства.

Серед ключових заходів:

• встановлення (посилення) охорони об’єктів критичної інфраструктури та об’єктів, що забезпечують життєдіяльність населення, із запровадженням особливого режиму їх роботи;
• запровадження трудової повинності для працездатних осіб, не залучених до оборонної сфери та не заброньованих, для виконання робіт оборонного характеру або ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій;
• використання потужностей та трудових ресурсів підприємств усіх форм власності для потреб оборони зі зміною режиму роботи;
• примусове відчуження (реквізиція) майна приватної або комунальної власності для потреб держави в установленому законом порядку;
• запровадження комендантської години та спеціального режиму світлового маскування;
• встановлення особливого режиму в’їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян та руху транспортних засобів;
• перевірка документів, огляд речей, транспортних засобів та житла громадян у необхідних випадках;
• заборона проведення мирних зборів, мітингів, походів і демонстрацій;
• регулювання роботи засобів масової інформації, електронних комунікацій та використання їх для військових потреб;
• встановлення військово-квартирної повинності для розміщення військовослужбовців та евакуйованого населення;
• використання об’єктів фонду захисних споруд цивільного захисту за призначенням.

Ці заходи не застосовуються автоматично в повному обсязі на всій території України. Рішення про конкретні обмеження приймаються з урахуванням безпекової ситуації в кожному регіоні. Військові адміністрації в областях, де ведуться бойові дії або існує підвищена загроза, отримують ширші повноваження щодо координації цивільного захисту та забезпечення життєдіяльності.

Обмеження прав громадян та принцип пропорційності

Воєнний стан допускає відхилення від окремих зобов’язань за Міжнародним пактом про громадянські та політичні права, однак такі відхилення мають бути тимчасовими, необхідними та пропорційними загрозі. Україна регулярно інформує Генерального секретаря ООН про запроваджені обмеження та їх межі.

На практиці найбільш помітними для громадян стали обмеження свободи пересування (зокрема для чоловіків віком 18–60 років — обов’язок мати при собі військово-облікові документи), заборона або обмеження масових заходів, а також особливий режим роботи окремих галузей економіки. Водночас низка конституційних гарантій, зокрема право на життя, заборону катувань, свободу совісті та базові соціальні права, залишаються непорушними.

У 2026 році законодавство продовжує вдосконалюватися. Зокрема, оновлено правила бронювання військовозобов’язаних на критично важливих підприємствах, запроваджено механізми автоматичного продовження відстрочок для значної частини категорій громадян, а також експериментальні процедури повернення військовослужбовців із самовільного залишення частини. Ці новації спрямовані на підвищення ефективності оборонного механізму без надмірного обтяження цивільного населення.

Вплив на економіку, працю та повсякденне життя

Воєнний стан суттєво вплинув на організацію трудових відносин. Спеціальні закони дозволяють роботодавцям змінювати умови праці, запроваджувати дистанційну роботу або простій, а також залучати працівників до суспільно корисних робіт у критичних ситуаціях. Водночас зберігаються гарантії оплати праці та соціального захисту для тих, хто виконує оборонні завдання.

Економіка функціонує в режимі пріоритету оборонних потреб. Державні закупівлі для потреб безпеки здійснюються за спрощеними процедурами, а підприємства критичної інфраструктури працюють у посиленому режимі. Реквізиція майна застосовується вкрай рідко і лише за наявності чіткої правової підстави та компенсаційного механізму.

У повсякденному житті українців воєнний стан проявляється через комендантські години в багатьох населених пунктах (зазвичай з опівночі до п’ятої ранку), посилений контроль документів на дорогах та в громадських місцях, а також через необхідність планувати пересування з урахуванням повітряних тривог та енергетичних обмежень. Енергетична інфраструктура, що зазнає систематичних атак, потребує скоординованих дій влади, які саме воєнний стан дозволяє здійснювати оперативно.

Суспільство продемонструвало високу адаптивність: цифрові сервіси («Дія», «Резерв+», «Армія+»), волонтерські мережі та локальні ініціативи стали невід’ємною частиною стійкості тилу. Водночас тривалість режиму породжує і втому — соціологічні дослідження 2026 року фіксують поступове зниження готовності населення до тривалого терпіти труднощі, хоча віра в перемогу та прагнення до справедливого миру залишаються домінуючими настроями.

Актуальний статус та перспективи

Станом на липень 2026 року воєнний стан в Україні діє безперервно з 24 лютого 2022 року і продовжений до 31 жовтня 2026 року. Його скасування можливе лише за умови припинення або відвернення загрози державній незалежності та територіальній цілісності України. Закон не встановлює максимальної кількості продовжень — строк визначається указом Президента та затвердженням парламенту.

Воєнний стан в Україні залишається ключовим правовим інструментом захисту суверенітету в умовах триваючої агресії. Його дія безпосередньо пов’язана з безпековою ситуацією на фронті та загрозами критичній інфраструктурі тилу. Громадяни, органи влади та інституції продовжують працювати в межах цього режиму, зберігаючи при цьому фундаментальні принципи правової держави та адаптуючись до викликів, які диктує війна.

Подальша еволюція законодавства про воєнний стан, ймовірно, буде спрямована на оптимізацію балансу між оборонними потребами та захистом прав людини, а також на створення чітких механізмів переходу до повоєнного відновлення.