Крихітна морська істота віком понад пів мільярда років допомогла розкрити походження однієї з найхарактерніших рис сучасних павуків. Дослідження стало можливим завдяки рентгенівському аналізу скам’янілості.
Міжнародна група дослідників із Юньнанського університету та Університету Лестера виявила найдавніші відомі докази структур, які згодом еволюціонували в ікла павуків. Об’єктом вивчення стала Urokodia — мініатюрна морська тварина, що жила близько 518 мільйонів років тому на початку кембрійського періоду.
Саме в її скам’янілих рештках науковці знайшли примітивні клішнеподібні придатки. Їх вважають ранньою формою хеліцер — спеціалізованих ротових кінцівок, характерних для павуків, скорпіонів, кліщів та інших представників цієї групи.
Павуки належать до великої групи безхребетних, яку називають хеліцеровими. До неї також входять скорпіони, кліщі та мечохвости. На сьогодні описано понад 100 тисяч видів цих тварин. Їх об’єднують зовнішній твердий скелет, членисті кінцівки та особливі придатки біля передньої частини тіла — хеліцери. Залежно від виду вони працюють як клішні або як ікла, що допомагають схоплювати, проколювати чи вражати здобич.
Нове відкриття показує, що походження цих структур сягає значно давніших часів, ніж вважалося раніше.
Скам’янілість зберегла м’які тканини
Рештки Urokodia знайшли у знаменитому родовищі Ченцзян у китайській провінції Юньнань. Це одне з найважливіших місць для вивчення ранньої еволюції тварин. Дослідження опублікували у 42-гу річницю відкриття цього палеонтологічного комплексу.
Сама істота була дуже маленькою — лише близько 2–3 сантиметрів завдовжки. Вона мала великі очі на довгих стебельцях, вузьке сегментоване тіло та членисті кінцівки. Зовні Urokodia майже не нагадувала сучасних павуків чи скорпіонів.
Щоб дослідити внутрішню будову, вчені застосували рентгенівську томографію. Завдяки цьому вдалося побачити м’які тканини, які збереглися в «муміфікованому» стані протягом сотень мільйонів років. Саме під час аналізу дослідники виявили дві невеликі клішнеподібні кінцівки, розташовані одразу за очима. Науковці вважають їх найдавнішим відомим прикладом ранніх хеліцер.
Крім цього, у скам’янілості збереглися структури на ногах, які могли виконувати функцію книжкових зябер — органів дихання під водою. Подібні органи й сьогодні мають мечохвости.
Значення знахідки зрозуміли одразу
Керівник дослідження професор Юй Лю з Юньнанського університету, який також працює запрошеним професором в Університеті Лестера, розповів, що відкриття стало несподіванкою навіть для самих дослідників.
«Ми використовували рентгенівську томографію, щоб дослідити м’які тканини, приховані в породі сотні мільйонів років, коли раптом помітили клішнеподібні кінцівки в передній частині тіла тварини. Ми одразу зрозуміли, що перед нами надзвичайно важлива скам’янілість і далекий предок сучасних хеліцерових, таких як скорпіони та павуки», — сказав професор Юй Лю.
Співавтор дослідження професор Марк Вільямс зі Школи географії, геології та довкілля Університету Лестера зазначив, що Urokodia була частиною надзвичайно багатої морської екосистеми, яка існувала понад 500 мільйонів років тому.
«Urokodia була частиною давньої екосистеми, у якій мешкало понад 200 різних видів тварин. Ці винятково добре збережені скам’янілості дають змогу зазирнути в те, як еволюціонувало життя на нашій планеті на самому початку історії тварин», — підкреслив він.
Родовище Ченцзян містить викопні рештки більш ніж 200 видів морських організмів і є одним із ключових джерел інформації про кембрійський вибух — період, коли на Землі стрімко зросло різноманіття складних багатоклітинних організмів.
Нове дослідження не лише уточнює еволюційну історію павуків і скорпіонів, а й допомагає краще зрозуміти, як формувалися основні анатомічні особливості однієї з найуспішніших груп тварин, представники якої сьогодні населяють як суходіл, так і водойми.
