Біньямін Нетаньягу, якого в Ізраїлі всі знають просто як Бібі, уже кілька десятиліть тримає в руках кермо однієї з найскладніших країн Близького Сходу. У серпні 2026 року він знову стоїть на порозі вирішальних виборів, які мають відбутися 27 жовтня. Цей чоловік устиг пережити кілька воєн, корупційні справи, політичні кризи й навіть операцію з видалення злоякісної пухлини простати на початку 2026-го. І все одно залишається в центрі уваги.
Його історія — це не просто біографія політика. Це дзеркало самого Ізраїлю: від елітного спецпідрозділу до дипломатичних баталій у ООН, від першого прямого обрання прем’єром у 1996-му до нинішньої боротьби за виживання коаліції. Нетаньягу вміє виходити з найглибших ям, але цього разу ставки особливо високі.
Сьогодні, у розпал напружених відносин із Вашингтоном і після багатомісячних бойових дій проти ХАМАСу, «Хезболли» та Ірану, прем’єр намагається переконати виборців, що саме він здатен захистити країну. Опозиція на чолі з колишнім начальником Генштабу Гаді Айзенкотом уже обганяє його в опитуваннях. Попереду — найважчі вибори в його кар’єрі.
Дитинство, сім’я та військова школа
Біньямін Нетаньягу народився 21 жовтня 1949 року в Тель-Авіві. Батько, історик Бенціон Нетаньягу, був відомим сіоністом і викладачем. Мати — Цела. Хлопець виріс у Єрусалимі, а підліткові роки провів у США, де батько працював у Філадельфії. Там він закінчив школу і вільно опанував англійську — навик, який пізніше став його зброєю на міжнародній арені.
У 1967 році, одразу після Шестиденної війни, 18-річний Біньямін повернувся до Ізраїлю і пішов служити. Він потрапив до елітного підрозділу «Саєрет Маткаль». Там, під командуванням майбутнього політичного суперника Ехуда Барака, брав участь у спецопераціях. Одна з найвідоміших — звільнення заручників із викраденого літака «Сабена» в аеропорту Лод у 1972 році. Нетаньягу був поранений, але операція вдалася.
Трагедія змінила його назавжди. У 1976 році старший брат Йонатан (Йоні) загинув, командуючи легендарною операцією в Ентеббе. Біньямін створив Інститут Джонатана, присвячений боротьбі з тероризмом. Після демобілізації в званні капітана він воював у війні Судного дня 1973-го, а потім поїхав учитися до Массачусетського технологічного інституту. Там отримав ступені з архітектури та менеджменту, а також вивчав політологію в Гарварді.
Від дипломатії до великої політики
Після навчання Нетаньягу працював у Boston Consulting Group, а потім повернувся до Ізраїлю. У 1982–1984 роках він був заступником глави місії в посольстві Ізраїлю у Вашингтоні. З 1984 по 1988 рік — постійним представником Ізраїлю в ООН. Саме там він став зіркою американського телебачення: чіткий, емоційний, з бездоганною англійською. Він відкрив архіви нацистських злочинів в ООН і постійно говорив про загрозу тероризму.
У 1988 році Нетаньягу вперше потрапив до Кнесету від партії «Лікуд». Швидко став заступником міністра закордонних справ. У 1993-му очолив «Лікуд». Три роки потому, у 1996-му, уперше в історії Ізраїлю переміг на прямих виборах прем’єра, обійшовши Шимона Переса. Йому було лише 46 років — наймолодший глава уряду в історії країни.
Перший термін (1996–1999) видався бурхливим. Він підписав угоди в Хевроні та Уай-Рівер, але відносини з палестинцями залишалися напруженими. У 1999-му програв Ехуду Бараку. Потім був міністром закордонних справ, фінансів, знову очолив опозицію. У 2009 році повернувся на посаду прем’єра і залишався нею до 2021-го — найдовший безперервний період в історії Ізраїлю.
Третій прихід до влади і війни 2020-х
Після короткої паузи в 2021–2022 роках Нетаньягу знову сформував уряд наприкінці 2022-го. Коаліція вийшла правою і релігійною. А потім стався 7 жовтня 2023 року. Напад ХАМАСу став найтяжчим ударом по безпеці Ізраїлю з часів заснування держави. Понад 1200 загиблих, сотні заручників. Репутація «містера безпеки» серйозно похитнулася.
Наступні роки пройшли у війні на кілька фронтів: Газа, південь Лівану, а згодом і прямі удари по Ірану. У 2025–2026 роках Ізраїль завдав серію ударів по іранській ядерній інфраструктурі та ракетних об’єктах. Нетаньягу називав це «зміною обличчя Близького Сходу». Але американський президент Дональд Трамп наполягав на швидкому припиненні бойових дій. Стосунки між двома лідерами стали напруженими.
У червні 2026 року Нетаньягу публічно підтвердив, що знову балотуватиметься. Йому 76 років, він пройшов операцію з приводу раку простати, але відмовлятися від влади не збирається.
Судові справи, опитування і жовтневі вибори
Паралельно з війнами триває корупційний процес. Нетаньягу звинувачують у хабарництві, шахрайстві та порушенні довіри в кількох епізодах (справи 1000, 2000, 4000). Суд триває роками. Прем’єр називає його політичним переслідуванням.
Опитування літа 2026 року показують, що його коаліція ризикує втратити більшість. Основний суперник — Гаді Айзенкот, колишній начальник Генштабу, який створив партію «Яшар». Експрем’єр Нафталі Беннетт також повернувся в гру. Нетаньягу намагається розширити підтримку, обіцяючи «широкий національний уряд» після виборів.
| Період | Посада | Ключові події |
|---|---|---|
| 1996–1999 | Прем’єр-міністр | Перше пряме обрання, угоди з палестинцями |
| 2009–2021 | Прем’єр-міністр | Найдовший термін, операції в Газі, нормалізація з країнами Перської затоки |
| 2022–дотепер | Прем’єр-міністр | Війна після 7 жовтня, удари по Ірану, вибори 2026 |
Дані таблиці зібрані на основі офіційних біографічних матеріалів уряду Ізраїлю та публікацій The Times of Israel.
Стиль правління і місце в історії
Нетаньягу — майстер політичного виживання. Він уміє говорити з різними аудиторіями: з релігійними виборцями — про традиції, з безпековими «яструбами» — про силу, з американськими євангелістами — про спільні цінності. Його промови часто будуються на контрастах: «ми» проти «них», безпека проти слабкості.
Критики звинувачують його в поляризації суспільства, затягуванні судових реформ і залежності від ультраправих союзників. Прихильники кажуть, що саме він не дозволив створити палестинську державу і тримав Іран під постійним тиском. Економіка Ізраїлю під його правлінням росла, а військово-технічна галузь стала одним із драйверів.
У 2026 році Нетаньягу уже не молодий революціонер. Він — досвідчений гравець, який знає всі ходи на політичній шахівниці. Але виборці втомилися від довгих воєн і хочуть результатів.
Незалежно від того, чим закінчаться жовтневі вибори, Біньямін Нетаньягу вже вписав своє ім’я в історію як найдовше правлячий прем’єр Ізраїлю. Його шлях від командира спецназу до людини, яка визначала політику регіону майже тридцять років, залишається однією з найяскравіших і найсуперечливіших історій сучасної політики. А попереду — ще один раунд боротьби, у якому ставки, як завжди, максимальні.
