Максим Девізоров народився 3 лютого 1996 року в Рівному, а вже з дворічного віку оселився в Києві. Цей український актор кіно і театру встиг зіграти більше двадцяти ролей, стати впізнаваним завдяки серіалам і раптом обміняти звичні софіти на окопи та бронежилет. Сьогодні він — не лише виконавець, а й автор текстів, режисер, співзасновник Театру ветеранів та людина, яка допомагає іншим військовим знаходити голос через мистецтво.
Його історія показує, як один вибір змінює все. У 2022 році, коли почалося повномасштабне вторгнення, Девізоров вступив до 103-ї окремої бригади територіальної оборони. Два з половиною роки він провів на Донецькому та Харківському напрямках із позивним Кіндер. Після служби енергія не зникла — вона знайшла вихід у театрі, де біль і гумор переплітаються в потужні історії. У 2026 році Максим продовжує зніматися, ставити вистави та підтримувати ветеранські ініціативи по всій країні.
Сьогодні про нього говорять не тільки як про зірку екрану, а як про голос нового покоління творців, які пройшли через війну і повернулися з новими історіями. Його шлях — це поєднання дитячої мрії про сцену, фронтової стійкості та бажання допомагати іншим.
Дитинство в Києві та перші кроки в мистецтві
Дитинство Максима пройшло в Києві серед творчих колективів. Разом із братом він пройшов кастинг у садочку і почав зніматися в рекламі та телешоу. У шкільні роки вів проект «Підсумочки» на Першому Національному каналі та грав привида в передачі «Обережно, діти». Ці ранні досвіди навчили його триматися перед камерою та відчувати публіку.
Батьки підтримували інтерес сина до мистецтва. Максим займався в колективах «Республіка Kids» та модельному агентстві. Уже тоді він розумів: сцена — це не просто гра, а спосіб говорити з людьми. Ці дитячі враження пізніше допомогли йому легко перевтілюватися в різних персонажів — від легковажних мажорів до серйозних військових.
Навчання в університеті та шлях у професію
У 2019 році Максим закінчив Київський національний університет культури і мистецтв за спеціальністю «Режисер драматичного театру». Він навчався в майстерні Ніни Гусакової на факультеті сценічного мистецтва. До цього відвідував підготовчі курси при Київському національному університеті театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого, але не вступив одразу — і не прогадав.
Паралельно з навчанням з 2012 року почалися зйомки в кіно. Перші ролі були невеликими, але Девізоров ставився до кожної серйозно. Диплом режисера дав йому розуміння не тільки акторської гри, а й того, як будувати історію цілісно — навичка, яка згодом стала в пригоді при написанні власних п’єс.
Прорив у кіно та головні ролі
Широка популярність прийшла після ролі Дениса Денисенка в серіалі «Перші ластівки». Глядачі запам’ятали його як щирого, трохи наївного, але відважного персонажа. У продовженні «Перші Ластівки. Zалежні» він зіграв Назара Левицького. Ці роботи відкрили двері до більших проєктів.
Серед помітних ролей — Одиннадцятий у фільмі «Номери» (2019), Семен у «Дільничному з ДВРЗ» (2020), Добер у «Мирний-21» (2022). У 2024 році вийшли «Потяг у 31 грудня» та «Christmas. You’re Not Alone». У 2026 році очікується поява в «Готелі “Соколине сяйво”».
| Рік | Проєкт | Роль |
|---|---|---|
| 2019 | «Номери» | Одиннадцятий |
| 2019 | «Перші ластівки» | Денис Денисенко |
| 2020 | «Дільничний з ДВРЗ» | Семен |
| 2022 | «Мирний-21» | Добер |
| 2024 | «Потяг у 31 грудня» | одна з головних ролей |
Інформація про ролі зібрана з відкритих українських джерел кінематографу.
Рішення стати на захист України
З перших днів повномасштабного вторгнення Максим вступив до лав Збройних сил України. Два з половиною роки він служив на Донецькому та Харківському напрямках. Позивний Кіндер став для нього не просто прізвиськом — це частина нової ідентичності. Пізніше працював у комунікаційному підрозділі командування ТрО та в проєкті TRO-media.
Служба стала для нього великою школою. Він навчився водити, готувати, швидко приймати рішення. Брати теж захищають країну: молодший Валік — у морській піхоті, двоюрідний брат Денчик — у підрозділі «Трійка». Після демобілізації накопичений досвід не зник — він став «реактивним двигуном» для нових творчих проєктів.
Театр ветеранів: нова місія після фронту
Після служби Девізоров став співзасновником Театру ветеранів. Тут він виконує одразу кілька ролей: актор, режисер, драматург, продюсер і «менеджер щастя». Остання посада — не жарт. Максим спеціально створює атмосферу легкості та гумору, щоб ветерани могли не лише переживати біль, а й знаходити полегшення.
Він бере участь в освітніх програмах театру, допомагає новим учасникам писати тексти та ставити вистави. Театр уже розширюється регіонами — Чернігів, Львів, Суми, Дніпро. Міжнародні партнери теж цікавляться: переклади п’єс, гастролі, запрошення на фестивалі в Європі та США.
П’єса «І в горі, і в радості…» — казка про війну і стосунки
У лютому 2025 року в Театрі драматургів відбулася прем’єра вистави «І в горі, і в радості…» за п’єсою Максима Девізорова. Режисер Олекса Гладушевський перетворив особистий текст на жорстку казку в дусі Андерсена. Історія про солдата, який одружився в 2022 році, розлуку, зраду та спробу зберегти людяність під час війни.
Автор частково черпав натхнення з власного досвіду стосунків на відстані. Проте п’єса — не документ, а художнє переосмислення. Фантастичні елементи (русалки-командири, чорна королева) допомагають говорити про складні речі м’якіше. Виставу називають терапевтичною — і для творців, і для глядачів.
«Лимони» та режисерські експерименти 2026 року
У січні 2026 року відбулася прем’єра комедії «Лимони», де Максим виступив одразу драматургом, режисером і актором. Історія про трьох братів на передовій: двоє добровольців з перших днів, третій — у боргах. Вони воюють, сваряться, згадують дитинство і намагаються вижити. Дія відбувається на реслінг-рингу з елементами абсурду.
Це перша комедія Театру ветеранів. Максим пояснює свій підхід просто: комедія — призма, крізь яку він дивиться на життя. Гумор не заперечує трагедію, а дає сили продовжувати. У 2026 році він також грає в постановках «Енеїда», «21», «Військова мама» та готується до міжнародних показів.
Особисте життя: випробування та нові горизонти
У 2021 році на прослуховуванні Максим познайомився з акторкою Світланою Гордієнко. У травні 2022-го вони одружилися в Дніпрі — він приїхав на один день зі служби. Шлюб тривав трохи більше двох років. У липні 2024 року пара оголосила про розлучення. Пізніше Девізоров розповів в інтерв’ю, що причиною стала зрада.
Попри важке випробування, він зберіг гідність і зосередився на творчості. У березні 2026 року стало відомо про нові стосунки з акторкою Поліною Нестеровою. Особисте життя Девізорова показує: навіть після найскладніших втрат можна знайти сили рухатися далі і створювати.
Нагороди, вплив та що далі
8 вересня 2023 року Максима нагородили орденом «За заслуги» ІІІ ступеня — за внесок у розвиток українського кінематографу та захист суверенітету країни. Це визнання не лише акторських заслуг, а й громадянської позиції.
У 2026 році Девізоров залишається активним: знімається, ставить вистави, підтримує ветеранські театри в регіонах та їздить на міжнародні фестивалі. Його Instagram (@devizorov) з понад 41 тисячею підписників — це не просто фото, а щоденник людини, яка не зупиняється.
Його історія нагадує: шлях не завжди прямий. Дитяча мрія про сцену, фронт, розлучення, нові п’єси — усе це склалося в сильну, чесну історію про те, як залишатися собою навіть коли світ навколо руйнується. Максим Девізоров продовжує творити, і це найкращий доказ, що навіть після найтемніших періодів життя може розквітати новими барвами.
