Дрогобич просить державу передати солеварню громаді й нагадує про приміщення, які місто раніше віддало державним установам. Керівник підприємства Олег Петренко підтримує приватизацію: сподівається, що покупець дасть гроші на розвиток. Виробництво солі зростає, проте історичні споруди потребують відновлення. Хто за нього заплатить, поки незрозуміло.
На початку вересня депутати Дрогобицької міськради ухвалили звернення до прем’єр-міністра Сергія Корецького з проханням передати підприємство у комунальну власність.
Місто домагається солеварні не вперше. Міський голова Тарас Кучма раніше казав джерелу, що готовий розглядати навіть викуп:
«Ми десять років воюємо за те, щоб нам держава її віддала. Ми ж віддали державі чимало об’єктів, проте не отримали жодного. Ми навіть готові викупити у держави солеварню за залишковою вартістю».
У новому зверненні депутати пояснюють, про яке майно йдеться. За даними міськради, державні структури отримали в користування 18 комунальних об’єктів за одну гривню на рік. Ще десять приміщень місто передало у державну власність. Тепер громада просить уряд зробити крок назустріч.
Для солеварні є задум: зберегти виварювання солі та розвивати поруч туризм і відпочинок. Проєкт відновлення території розробили разом із Львівською політехнікою. Скільки це коштуватиме і звідки братимуть гроші — незрозуміло.
Директора підтримують, але з продажем не згодні
Олег Петренко бачить можливість залучити кошти через приватизацію. 22 серпня він повідомив, що Фонд державного майна знову готує підприємство до продажу. Водночас застеріг від непрозорих домовленостей.
«Головне, щоб цей процес пройшов послідовно, прозоро, без кулуарних рішень і поспіху, який можуть підлаштувати під чиїсь інтереси», — писав Петренко.
Керівника підтримують працівники та міська влада. Вони виступали проти його можливої заміни без пояснення причин. За інформацією міськради, Петренко двічі подавав документи на посаду, але вакансії закрили, а повідомлення про результати він не отримав.
Підтримка директора не означає згоди з ним у всьому. Місто хоче отримати солеварню у власність громади, а Петренко допускає продаж інвестору. Депутати побоюються, що приватизація може призвести до втрати історичного підприємства. Керівник розраховує на розвиток, якщо продаж буде прозорим.
Працівники пов’язують із роботою Петренка зростання виробництва та зарплат. За даними трудового колективу:
- у 2025 році підприємство виробило 732,3 тонни солі;
- у 2021-му було 222,3 тонни;
- на підприємстві 53 працівники;
- середня зарплата у 2025 році — 27 826 грн;
- чистий прибуток за той рік — близько 849 тис. грн.
Ці цифри не показують, чи вистачить грошей на відновлення комплексу. За викладом депутатського звернення, сім із дев’яти споруд перебувають у незадовільному або аварійному стані. Які саме будівлі потребують невідкладних робіт і скільки коштуватиме ремонт, у наданих матеріалах не зазначено.
Дев’ять споруд солеварні мають статус пам’яток архітектури місцевого значення. Частина території розташована у буферній зоні церкви Святого Юра, яка входить до Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Сама солеварня такого статусу не має.
Тут досі виварюють сіль із ропи у великих панвах. Цю технологію місто хоче зберегти й зробити основою туристичного розвитку. У зверненні депутати згадують перспективу внесення її до нематеріальної спадщини ЮНЕСКО, але це поки намір, а не отриманий статус.
Рішення міськради ще не означає, що підприємство передадуть громаді або знімуть із приватизації. Для подальшого обговорення потрібні розрахунки: скільки місто готове вкласти, якщо отримає солеварню, та які вимоги до збереження комплексу держава поставить покупцеві, якщо вирішить його продати.
Для мешканців Дрогобича головне — чи збереже солеварня робочі місця, чи відновлять її історичні споруди та чи залишиться вона доступною для відвідувачів. Приватний інвестор міг би дати гроші на розвиток, але поки невідомо, які зобов’язання матиме покупець. Передача громаді дозволила б місту самому визначати майбутнє комплексу, водночас довелося б шукати кошти на відновлення. За наявними даними сказати, від якого варіанта містяни виграють більше, не можна.
