Чи може культура бути інклюзивною, якщо шлях до неї починається з важких сходів і масивних дверей? У новому випуску проєкту «Свій у місті» ведуча Катерина Кіт-Садова разом із ветераном Сергієм перевірили заклади культури в центрі Львова.
Фокус цього разу — на контрастах. Національний музей імені Андрея Шептицького зустрічає монументальними й важкодоступними дверима. Театр імені Марії Заньковецької і Муніципальний мистецький центр навпаки демонструють відкритість.
Контрасти доступності в центрі міста
«Один заклад може бути монументальним і недосяжним, а інший – робить усе, щоб кожна людина почувалася тут своєю», — зазначає Катерина Кіт-Садова.
У матеріалі пояснюють, чому частина львівських музеїв залишається недоступною для людей з інвалідністю. Окремо показано, як театр Заньковецької адаптується до нових реалій і де в місті працює інклюзивний артпростір.
Також ідеться про адаптивний посуд. Він допомагає зробити візит до ресторану зручнішим для людей з різними потребами.
Проєкт «Свій у місті» продовжує тестувати безбар’єрність Львова. Мета — показати, де місто вже готове прийняти ветеранів і людей з інвалідністю, а де бар’єри досі перекривають шлях до мистецтва.
