Травневий ранок приносить в українські домівки особливе світло — м’яке, тепле, напоєне ароматом цвіту яблунь і свіжої зелені. Коли друга неділя травня збігається з 10-м числом, як це сталося у 2026 році, родини по всій країні прокидаються з думкою про маму. 10 травня свято перетворюється на день вдячності, обіймів і тихих розмов, які згуртовують покоління.
Цей день унікальний тим, що поєднує державне визнання материнства, народну мудрість про цілющі трави та церковне вшанування образів Богородиці. Мами отримують не лише квіти — вони відчувають, як їхня щоденна турбота стає частиною більшої історії любові й стійкості.
У сучасній Україні 10 травня свято набуває ще більшої ваги. Воно нагадує, що найміцніші зв’язки — це ті, які тримають родину навіть у найскладніші часи. Діти, які вже дорослі, знаходять час зателефонувати чи приїхати, а малюки малюють яскраві листівки з сонцем і серцями.
Історія Дня матері в Україні: від західних традицій до державного свята
Коріння свята сягають ще часів Київської Русі та козацької доби, коли травень вважали місяцем Богородиці й особливо шанували жінок-матерів. У 1920-х роках у Галичині та на Тернопільщині зусиллями жіночих організацій, зокрема «Союзу українок», почали регулярно відзначати День матері. Жінки організовували концерти, виставки вишивок і спільні молитви — це був спосіб зберегти культурну ідентичність.
У 1939 році радянська влада заборонила свято. Воно зникло з офіційного календаря майже на півстоліття. Повернення сталося лише після проголошення Незалежності. Громадські організації — «Союз українок», «Жіноча громада», Спілка жінок України — знову підняли питання про необхідність державного визнання материнства.
Саме 10 травня 1999 року Президент України Леонід Кучма підписав Указ № 489/99, яким встановив День матері як щорічне державне свято у другу неділю травня.
Офіційне встановлення та його глибокий зміст
Указ чітко визначив мету — підтримати родину, підкреслити роль матері у вихованні дітей та формуванні суспільства. Відтоді кожної другої неділі травня українці мають офіційний привід сказати «дякую» найближчій людині. У роки, коли дата припадає саме на 10 травня, це збігається з народними традиціями, створюючи особливо потужний емоційний резонанс.
Свято не випадково припало на травень. У християнській традиції цей місяць присвячений Пресвятій Богородиці — небесній Матері, яка символізує захист, милосердя й нескінченну любов. Таким чином державне свято природно переплітається з духовним і народним календарем.
Як українці святкують День матері: сучасні традиції з душею
У більшості родин день починається з простих, але щирих жестів. Діти готують сніданок у ліжко, малюють листівки, вчять напам’ять вірші. Дорослі сини й доньки часто привозять улюблені мамині страви чи квіти. Чоловіки дякують дружинам за материнство, а онуки — бабусям за мудрість і казки на ніч.
Класичний подарунок — гвоздики. Червоні символізують живих матерів, білі — тих, кого вже немає поряд. Багато хто обирає польові квіти або букети, зібрані власноруч на прогулянці. Рукотворні подарунки — вишиті серветки, дерев’яні прикраси, альбоми з сімейними фото — цінуються найбільше, бо в них вкладена душа.
- Звільнити маму від домашніх справ на весь день
- Організувати сімейну прогулянку парком або до улюбленого місця
- Приготувати спільний обід з улюблених страв
- Записати відео-привітання від усіх родичів
- Подарувати щось для душі — книгу, квиток на концерт чи просто час на розмову
Ці дії здаються простими, проте саме вони створюють відчуття, що мама — не просто людина, яка годує й прибирає, а серце родини, яке потребує тепла й уваги щодня.
Симонів день: народна традиція збирання «Семенового зела»
Паралельно з офіційним святом 10 травня в народному календарі живе ще одна давня традиція — Симонів день, або Семенів день, або Симонове зело. У цей день, за повір’ям, лікарські трави набирають особливої цілющої сили. Жінки зранку, ще до сходу сонця, одягали чисті вишиванки й вирушали до лісу чи на луки.
Збирали ромашку, звіробій, кропиву, м’яту, деревій, материнку. Трави, зібрані саме 10 травня, називали «Семеновим зелом» і зберігали з особливою шаною — вони вважалися найсильнішими для лікування застуд, заспокоєння нервів і загального зміцнення організму. Після збору влаштовували спільний обід просто неба — на галявині або біля струмка. Це був час жіночого спілкування, передачі знань від старших до молодших.
Материнська мудрість і знання про землю передавалися саме через такі спільні виходи на природу — мами вчили дочок не лише збирати трави, а й берегти родину, цінувати тишу й силу природи.
Сьогодні багато родин відроджують цю традицію у м’якій формі: влаштовують травневий пікнік, збирають букет польових квітів або просто гуляють босоніж по траві, згадуючи бабусини поради. Це прекрасний спосіб поєднати офіційний День матері з народною душею свята.
Церковний вимір 10 травня: апостол Симон Зилот і Києво-Братська ікона
У церковному календарі 10 травня вшановують пам’ять апостола Симона Зилота — одного з дванадцяти учнів Христа. Його називали «ревним» за палку віру й місіонерську запопадливість. За переказами, Симон проповідував у багатьох країнах і прийняв мученицьку смерть за віру. Його приклад нагадує про силу переконань і відданість вищим цінностям.
В українській православній традиції цей день також пов’язаний з вшануванням Києво-Братської ікони Божої Матері — однієї з найдавніших і найшанованіших святинь Києва. Образ, що з’явився у XVII столітті, неодноразово являє дива захисту й зцілення. Для багатьох вірян 10 травня свято стає нагодою помолитися за матерів, за Україну й за мир у родинах.
Поєднання державного, народного й церковного пластів робить 10 травня особливо цілісним. Материнство тут постає і як земна турбота, і як небесне заступництво, і як давня народна мудрість про зцілення.
Історичні віхи Дня матері в Україні
| Рік | Подія | Значення для України |
| 1920-і роки | Відродження свята в Галичині зусиллями «Союзу українок» | Збереження культурної ідентичності та жіночої солідарності в західних регіонах |
| 1939 | Заборона радянською владою | Перерва в офіційному святкуванні майже на 60 років |
| 1990 | Повернення традиції завдяки громадським організаціям | Відновлення в незалежній Україні |
| 10 травня 1999 | Указ Президента України № 489/99 | Офіційне державне визнання Дня матері у другу неділю травня |
| 2020-ті | Поєднання з народними звичаями та цифровими привітаннями | Адаптація традиції до сучасних умов і викликів |
Дані базуються на офіційних документах та історичних джерелах України.
Як зробити 10 травня свято по-справжньому теплим і пам’ятним
Найкращі традиції народжуються не з правил, а з щирості. Можна поєднати офіційне вітання з народним дотиком: організувати родинну поїздку за місто, де діти разом з мамою назбирають букет польових квітів або просто посидять на траві. Можна влаштувати вечір спогадів — переглянути старі фото, послухати історії про бабусю чи прабабусю, яка теж колись збирала «Семенове зело».
Для тих, хто далеко, навіть коротке голосове повідомлення з «я тебе люблю» може стати найкращим подарунком. У час, коли багато родин розділені відстанню чи обставинами, такі маленькі ритуали набувають особливої сили.
Материнська любов — це та невидима нитка, яка з’єднує минуле, теперішнє і майбутнє нашої нації, даючи силу триматися навіть тоді, коли все навколо змінюється.
10 травня свято — це не лише про квіти й подарунки. Це про визнання того, що саме мами першими вчать нас любити, прощати, вірити й не здаватися. Це день, коли можна сказати найважливіші слова вголос і зробити їх частиною щоденного життя.
Нехай у кожній українській родині 10 травня стає не просто датою в календарі, а справжнім святом серця — теплим, щирим і таким, що залишає після себе світло на весь рік.