Святослав Паламар з позивним Калина — це ім’я, яке для мільйонів українців стало синонімом стійкості, відданості присязі та незламності. Заступник командира 1-го корпусу Національної гвардії України «Азов», Герой України, він пройшов шлях від цивільного фахівця до одного з найвпізнаваніших голосів оборони Маріуполя та металургійного комбінату «Азовсталь». Його позивний — не випадковість. Калина в українській традиції завжди символізувала життя, кров і пам’ять. Саме так і сталося: людина з цим позивним стала живим уособленням того, за що бореться Україна.
У 2022 році, коли російські війська оточили Маріуполь, саме Калина Азов разом з побратимами тримав оборону «Азовсталі» до останнього. Він відмовлявся від пропозицій відступу, записував відеозвернення до світу, коли зв’язок майже зник, і разом з іншими захищав не лише позиції, а й честь українського війська. Сьогодні, у 2026 році, полковник Святослав Паламар продовжує службу на ключових посадах, ділиться досвідом, говорить про мобілізацію та повернення азовців з полону. Його історія — це не просто біографія військового. Це історія людини, яка обрала Україну свідомо і стоїть за неї до кінця.
Дитинство та формування характеру на Львівщині
Святослав Ярославович Паламар народився 10 жовтня 1982 року в місті Миколаїв Львівської області. Змалку він грався солдатиками, захоплювався історією та військовими подіями. У школі вчився добре, мав відмінну пам’ять і багато читав. Батьки прищепили йому любов до рідної землі та повагу до тих, хто її захищав.
Після школи вступив до Львівського торговельно-економічного університету. Навчання довелося перервати на строкову службу в Збройних силах України. Повернувшись, закінчив виш і працював комерційним директором на одному з підприємств. Здавалося б, звичайний успішний цивільний шлях. Але 2014 рік усе змінив. Коли Росія почала агресію на сході, Святослав не вагався. Він пішов у військкомат, а коли не взяли одразу — подався до добровольчого формування. Так почалася його нова глава.
Позивний «Калина» — свідомий вибір символу України
У мобілізаційному центрі 2014 року йому запропонували обрати позивний. Святослав не сумнівався довго.
«Клен — це Канада, береза — це росія. А калина — це справжня Україна. Вона в піснях, у літописах, у легендах козацтва та УПА».
Так з’явився позивний Калина. Згодом саме під цим іменем його дізнавався весь світ. Вибір виявився пророцтвом: калина, що цвіте навесні і дає плоди восени, стала метафорою його служби — красивої, стійкої та корисної для свого народу.
Служба в «Азові»: від рекрутера до заступника командира
З 2014 року Святослав Паламар — у полку «Азов». Спочатку як боєць, згодом — відповідальний за роботу з особовим складом і рекрутинг. Він не просто відбирав людей. Він виховував їх. Кожен солдат для нього — особистість, яка мусить мислити, аналізувати ситуацію та діяти самостійно.
Калина вчив побратимів долати страх через патріотизм і розуміння, за що вони воюють. Він залагоджував конфлікти всередині колективу, надихав молодих бійців. У полку цінували його спокій, чіткість і здатність бачити в людині не просто «гарматне м’ясо», а живу людину з серцем і принципами. Саме завдяки таким офіцерам «Азов» став не просто підрозділом, а справжньою родиною з сильним духом.
Оборона Маріуполя та «Азовсталі»: дні, що увійшли в історію
24 лютого 2022 року розпочалося повномасштабне вторгнення. Уже 1 березня Маріуполь опинився в блокаді. Калина Азов перебував у місті з перших днів. 19 березня він разом з командуванням відхилив пропозицію вищого керівництва про відступ полку. Бійці залишилися захищати місто і його жителів.
10 квітня Святослав записав відеозвернення, в якому розповів про ситуацію на «Азовсталі». Понад два тижні полк не мав зв’язку з командуванням. Він відкрито говорив про бездіяльність деяких політиків і просив світову спільноту звернути увагу на Маріуполь. 20 квітня вийшло нове звернення — про готовність евакуюватися разом з пораненими та тілами загиблих. 8 травня на пресконференції для іноземних журналістів зі сховища комбінату він разом з Іллею Самойленком розповів про злочини російських військ і страждання мирного населення.
20 травня 2022 року за наказом вищого військового керівництва України захисники «Азовсталі» вийшли з комбінату і здалися в полон. Це був не кінець, а новий етап боротьби.
Полон, Туреччина та повернення додому
Після полону Святослава Паламара разом з іншими командирами «Азову» інтернували до Туреччини 21 вересня 2022 року в рамках обміну за посередництва президента Туреччини Реджепа Ердогана та спадкоємного принца Саудівської Аравії. У Туреччині він зустрів народження другої дитини — доньки. 8 липня 2023 року повернувся на територію України президентським літаком.
У полоні та інтернуванні він зберіг гідність. Пізніше в інтерв’ю він розповідав про умови тримання, про обман з боку росіян під час переговорів та про силу побратимів. Повернення стало символом: Калина Азов знову на українській землі, знову в строю.
Нагороди та визнання заслуг
| Нагорода | Дата | Підстава |
|---|---|---|
| Герой України з врученням ордена «Золота Зірка» | 1 жовтня 2022 | За особисту мужність і героїзм у захисті суверенітету України |
| Орден Данила Галицького | 17 квітня 2022 | За мужність і самовіддані дії під час оборони Маріуполя |
| Орден Богдана Хмельницького III ступеня | 6 грудня 2025 | За мужність у захисті територіальної цілісності України |
| Медаль «За військову службу Україні» | 13 березня 2019 | За особисту мужність на фронті |
| Звання полковника | 8 квітня 2026 | Наказ командувача Національної гвардії України |
Дані про нагороди та звання — згідно з Вікіпедією України.
Сьогоднішній день: служба, інтерв’ю та позиція
У 2025–2026 роках полковник Святослав Паламар активно виступає в медіа. В інтерв’ю Українській правді він детально розповів про втрати на «Азовсталі», переговори з ворогом, умови в російському полоні (зокрема в «Лефортово») та повернення. Він наголошує: мовчати про азовців, які досі в полоні, — неприпустимо.
Калина Азов говорить про необхідність загальної мобілізації з якісною підготовкою молоді, про системні проблеми в Силах оборони та про те, що «Азов» залишається щитом України. У вересні 2025 року він коментував ситуацію на Покровському напрямку, де підрозділи корпусу «Азов» значно покращили оборону. Його слова — це не просто коментарі. Це голос людини, яка пройшла найгарячіші точки війни і знає ціну кожної помилки та кожної перемоги.
Особисте життя та людські цінності
Святослав — сімейна людина. Дружина Антоніна (Тоня) з Дніпра, з якою вони одружилися 2016 року в полку. Вона працювала діловодом у «Азові». У них син Лук’ян і донька. Хобі — готувати, рибалити, читати. Навіть на фронті він залишався людиною з інтересами та принципами.
Його філософія проста і глибока: військовий — це не робот. Це людина з серцем, яка бореться за справедливість. «Ми — військові. Ми давали присягу і будемо її виконувати». Ці слова стали лейтмотивом усієї його служби.
Калина Азов сьогодні — це не лише військовослужбовець. Це символ того, що навіть у найтемніші часи в Україні є люди, готові стояти до кінця. Його шлях від добровольця 2014 року до полковника та заступника командира корпусу «Азов» у 2026 році надихає нове покоління захисників. Він довів: калина може рости навіть на випаленій війною землі — і давати плоди свободи.
Сьогодні, коли війна триває, голос Калини Азова звучить чітко і впевнено: Україна переможе, бо за нею стоять такі, як він. Люди, які обрали свою землю, свій народ і свою присягу — назавжди.
