Станом на середину 2026 року відповідь однозначна: Сатурн. Газовий гігант із характерними кільцями утримує рекорд за кількістю підтверджених природних супутників — 293. Це більше, ніж у всіх інших планет разом узятих. Юпітер, який довго вважався лідером, наразі має 115 відомих місяців.
Цифри змінюються майже щороку. Нові спостереження з великих наземних телескопів, зокрема з Канадсько-французько-гавайського телескопа, дозволяють виявляти дедалі менші об’єкти діаметром лише кілька кілометрів. Більшість «нових» супутників Сатурна — це неправильні, захоплені ззовні тіла з витягнутими та нахиленими орбітами.
Саме тому питання «яка планета має найбільше супутників» потребує постійного уточнення. Офіційні каталоги Міжнародного астрономічного союзу та Центру малих планет фіксують лише ті об’єкти, орбіти яких підтверджені багаторазовими спостереженнями.
Актуальний рейтинг планет за кількістю супутників
Дані на липень 2026 року виглядають так. Сатурн упевнено попереду. Юпітер займає друге місце з відчутним відставанням. Крижані гіганти Уран і Нептун мають значно менші системи, а планети земної групи — мінімальну кількість або взагалі жодного супутника.
| Планета | Кількість підтверджених супутників | Найбільший супутник | Особливості |
|---|---|---|---|
| Сатурн | 293 | Титан | Переважна більшість — неправильні зовнішні супутники |
| Юпітер | 115 | Ганімед | Чотири великі галілеєві супутники домінують за масою |
| Уран | 28–29 | Титанія | Супутники названі переважно за шекспірівськими персонажами |
| Нептун | 16 | Тритон | Тритон рухається ретроградно, ймовірно захоплений |
| Марс | 2 | Фобос | Невеликі неправильні тіла |
| Земля | 1 | Місяць | Єдиний великий супутник серед планет земної групи |
| Меркурій, Венера | 0 | — | Супутників немає |
Джерела даних: каталоги Центру малих планет і сторінки NASA Science. Числа можуть дещо відрізнятися залежно від дати останнього оновлення, оскільки процес підтвердження орбіт триває.
Різниця між Сатурном і Юпітером стала особливо помітною після 2025 року, коли одночасно підтвердили 128 нових сатурніанських супутників. У березні та квітні 2026 року додалися ще кілька десятків об’єктів. Більшість із них мають діаметр 1–5 км і обертаються на відстанях у десятки мільйонів кілометрів від планети.
Чому саме Сатурн має стільки супутників
Причини криються в динаміці формування системи. Сатурн розташований у зоні, де лід був стабільним уже на ранніх етапах еволюції Сонячної системи. Це сприяло утворенню численних крижаних тіл. Крім того, потужне гравітаційне поле планети ефективно захоплює астероїди та об’єкти з поясу Койпера, які проходять поблизу.
Більшість зовнішніх супутників Сатурна належать до кількох динамічних груп: скандинавської, інуїтської та галльської. Вони мають спільні орбітальні параметри, що вказує на спільне походження — ймовірно, руйнування більших батьківських тіл унаслідок зіткнень. Внутрішні регулярні супутники, навпаки, утворилися разом із планетою з протопланетного диска.
Кільця Сатурна також відіграють роль. Вони містять безліч дрібних частинок і місяцеподібних об’єктів, які можуть еволюціонувати в повноцінні супутники або, навпаки, руйнуватися. Спостереження місії «Кассіні» показали, що деякі невеликі тіла всередині кілець постійно змінюють свою форму під дією припливних сил.
Юпітер: колишній лідер і його особливості
Юпітер довгий час утримував першість. Його чотири галілеєві супутники — Іо, Європа, Ганімед і Каллісто — були відкриті ще 1610 року і залишаються найбільшими та наймасивнішими в системі. Ганімед навіть перевищує за розміром Меркурій. Решта супутників Юпітера — переважно маленькі неправильні об’єкти, багато з яких рухаються у зворотному напрямку.
На відміну від Сатурна, у Юпітера менше дуже дрібних зовнішніх супутників, підтверджених на сьогодні. Це пов’язано як із відмінностями в історії зіткнень, так і з тим, що спостереження за юпітеріанською системою дещо складніші через більшу відстань і яскравість самої планети. У 2026 році кількість підтверджених супутників Юпітера перевищила сотню, але відставання від Сатурна лише зросло.
Найбільші та найцікавіші супутники Сатурна
Попри величезну кількість дрібних тіл, увагу дослідників привертають кілька великих супутників. Титан — другий за розміром супутник у Сонячній системі після Ганімеда. Він має щільну атмосферу з азоту та метану, озера рідких вуглеводнів на поверхні та, ймовірно, підповерхневий океан. Енцелад викидає водяні гейзери з південної полярної області, що робить його одним із головних кандидатів на наявність умов для життя.
Мімас відомий гігантським кратером Гершель, через який його порівнюють із «Зіркою Смерті». Япет має двоколірну поверхню — одну півкулю темну, іншу світлу. Рея, Діона, Тефія та інші середні супутники зберігають сліди давньої геологічної активності та численні ударні кратери.
Більшість із 293 супутників Сатурна залишаються без власних імен. Їм присвоюють тимчасові позначення на кшталт S/2020 S 10, доки орбіта не буде повністю визначена і Міжнародний астрономічний союз не затвердить офіційну назву. Станом на 2026 рік імена мають лише близько чверті відомих об’єктів.
Як відкривають нові супутники
Сучасні відкриття майже повністю залежать від ширококутних знімків із великих телескопів і подальшого комп’ютерного аналізу. Астрономи роблять серії експозицій протягом кількох ночей, відстежуючи об’єкти, які рухаються разом із планетою на тлі зірок. Потім розраховують попередні орбіти і підтверджують їх повторними спостереженнями через місяці чи роки.
Місія «Кассіні», яка працювала біля Сатурна з 2004 по 2017 рік, виявила чимало внутрішніх супутників і уточнила параметри вже відомих. Проте більшість зовнішніх неправильних супутників відкрили вже після завершення місії — з наземних обсерваторій. У 2025–2026 роках саме такі огляди забезпечили різке зростання загальної кількості.
Важливо розуміти, що офіційна цифра завжди відстає від реальної. Багато кандидатів чекають на підтвердження. Крім того, у системі Сатурна існують тисячі ще менших об’єктів розміром у сотні метрів, які поки що неможливо надійно каталогізувати як окремі супутники.
Сатурн залишається беззаперечним лідером за кількістю супутників. Його система демонструє, наскільки різноманітними можуть бути природні супутники газових гігантів — від крижаних світів із власною атмосферою до крихітних захоплених уламків. Подальші спостереження, особливо з наступного покоління великих телескопів, майже напевно додадуть до списку нові об’єкти. Проте навіть за нинішніми даними саме кільцева планета тримає рекорд, і змінити цю ситуацію найближчим часом буде дуже складно.
