БПЛА РФ стали одним із головних інструментів російської агресії проти України. У 2026 році їх застосування досягло рекордних обсягів — щомісяця тисячі апаратів різних типів атакують українську територію. Російські війська поєднують масовані удари далекобійними дронами-камікадзе по енергетиці та містах із тактичним використанням розвідувальних і баражуючих систем на передовій.
Ці безпілотники постійно вдосконалюються: змінюються системи навігації, додаються камери та радіокерування, з’являються носії для тактичних дронів. Метою залишається виснаження української протиповітряної оборони та створення постійного тиску на тил і фронт. Українські Сили оборони відповідають комплексною протидією, де ключову роль відіграють як традиційні засоби, так і масове виробництво власних перехоплювачів.
Розуміння технічних характеристик і тактики застосування російських БПЛА дозволяє точніше оцінити загрозу та ефективність українських контрзаходів.
Основні типи російських БПЛА
Російські війська застосовують кілька основних класів безпілотників. Кожен має чітке призначення та технічні особливості, що визначають способи використання.
Орлан-10 — основний розвідувальний БПЛА. Апарат з композитним фюзеляжем важить близько 18 кг на зльоті, здатний перебувати в повітрі до 16 годин і передавати дані на відстань понад 120 км. Оснащений оптичними та тепловізійними камерами, він виконує завдання з виявлення цілей, коригування артилерійського вогню та спостереження за логістикою. У 2025 році з’явилися модифікації, де Орлан виконує роль носія: під крилами кріплять FPV-дрони або малі баражуючі боєприпаси. Це дозволяє значно збільшити дальність ураження українських позицій у ближньому тилу — до 20–25 км і більше від лінії фронту.
Ланцет (ZALA Lancet, переважно версії Lancet-3 та модернізовані) — компактний баражуючий боєприпас. Злітна маса близько 12 кг, дальність у нових модифікаціях сягає 80–110 км, тривалість польоту — 40–70 хвилин. Електричний двигун робить апарат тихим, а оптична система наведення — точним. Бойова частина масою 3–5 кг (фугасно-уламкова або кумулятивна) призначена для ураження бронетехніки, артилерійських систем та живої сили. Часто діє в парі з розвідувальним дроном: один виявляє ціль, другий уражає. Нові версії отримали покращену стійкість до радіоелектронної боротьби та елементи автономного вибору цілей.
Герань-2 (російська локалізація Shahed-136) — основний далекобійний ударний дрон-камікадзе. Маса апарату близько 200 кг, дальність — понад 1000 км, тривалість польоту до 10–12 годин, крейсерська швидкість 150–180 км/год. Бойова частина 40–50 кг дозволяє завдавати значних пошкоджень інфраструктурі. Політ зазвичай програмують заздалегідь із використанням супутникової навігації та інерціальної системи. Деякі варіанти (серія MS) оснащені камерами, тепловізорами та радіокеруванням для переслідування рухомих цілей — потягів, колон техніки. Виробництво налагоджено на майданчику в Алабузі з використанням іранських технологій, китайських компонентів та частини західної електроніки.
Окрему категорію становлять FPV-дрони та легкі апарати типу «Молнія». Їх масово застосовують на передовій для ураження танків, бронемашин та позицій. Дешевизна та простота дозволяють випускати мільйони одиниць на рік. Для збільшення дальності їх часто запускають з носіїв — Орланів або спеціальних «материнських» дронів.
Порівняльна таблиця основних російських БПЛА
| Модель | Тип | Злітна маса | Дальність | Тривалість польоту | Бойова частина | Основне застосування |
|---|---|---|---|---|---|---|
| Орлан-10 | Розвідувальний | ~18 кг | до 120+ км | до 16 годин | камери, тепловізори (до 5,5 кг) | Розвідка, коригування, носій FPV |
| Ланцет-3 (нові версії) | Баражуючий боєприпас | ~12 кг | 40–110 км | 40–70 хв | 3–5 кг (фугасна/кумулятивна) | Ураження бронетехніки та артилерії |
| Герань-2 (Shahed-136) | Ударний дрон-камікадзе | ~200 кг | 1000+ км | до 10–12 годин | 40–50 кг | Масовані удари по інфраструктурі |
Інформація узагальнена за даними Повітряних сил ЗСУ та експертних аналізів міжнародних центрів.
Масштаби виробництва та застосування у 2025–2026 роках
У 2025 році Росія запустила по Україні 54,3 тисячі дронів різних типів. З них щонайменше 28,6 тисячі становили апарати типу Shahed/Geran. У січні 2026 року зафіксовано 4452 пуски, у лютому — 5059. Травень 2026 року став рекордним — понад 8161 БПЛА типу Shahed/Geran (включаючи приманки), з яких приблизно 5181 — ударні апарати з Алабуги.
Виробництво зосереджене в Алабузі та на інших майданчиках. Росія активно замінює санкційні компоненти китайськими аналогами, зберігаючи при цьому прийнятну якість. Паралельно зростає випуск FPV-дронів та легких ударних апаратів — до кількох мільйонів одиниць на рік. Це дозволяє підтримувати високу інтенсивність атак навіть при значних втратах.
Основна мета — виснаження української системи протиповітряної оборони та завдання економічних збитків. За чотири роки повномасштабної війни по енергооб’єктах України застосували близько 12 700 ударних БПЛА та 2900 ракет.
Протидія України та ефективність перехоплення
Українська система протидії еволюціонувала від мобільних вогневих груп із великокаліберними кулеметами до масового застосування дронів-перехоплювачів. Останні стали найефективнішим і найдешевшим засобом. Вартість одного перехоплювача в рази нижча за вартість російського дрона, а ефективність — висока.
У 2025–2026 роках частка знищених російських БПЛА часто перевищує 80–90 %. Дрони-перехоплювачі лише за пів року ліквідували понад 4,5 тисячі повітряних цілей. У травні 2026 року, попри рекордну кількість запусків, рівень ураження цілей залишався низьким — близько 6–10 % для апаратів типу Герань. Це свідчить про успішну адаптацію української оборони.
Ключ до успіху — поєднання радіоелектронної боротьби, мобільних груп, зенітної артилерії та масового виробництва перехоплювачів. Дорогоцінні зенітні ракети застосовують переважно проти балістичних і крилатих ракет, а дрони — проти маси дешевих цілей.
Тенденції та перспективи
Росія продовжує вдосконалювати свої БПЛА: впроваджує варіанти з камерами та радіокеруванням для ураження рухомих цілей, розвиває концепцію носіїв, тестує реактивні модифікації. Мета — підвищити точність і стійкість до перешкод.
Україна у відповідь нарощує виробництво перехоплювачів та далекобійних систем власного виробництва, удосконалює алгоритми виявлення та перехоплення. Досвід 2025–2026 років демонструє, що дронова війна — це не лише технології, а й промислові потужності, тактична гнучкість та здатність швидко впроваджувати нові рішення.
Станом на середину 2026 року БПЛА РФ залишаються серйозним викликом для України. Проте українська система протидії вже показала здатність стримувати масовані атаки та знижувати їхню ефективність. Подальший розвиток ситуації залежатиме від темпів виробництва з обох сторін, впровадження нових технологій та рівня міжнародної підтримки української оборонної промисловості.
