Олександр Терен — це не просто публічна постать. Це людина, чия історія втілює українську незламність у найчистішому вигляді: від рівненського хлопця з дитячими комплексами до командира взводу, який втратив обидві ноги на фронті, а потім перетворив травму на потужну місію для всієї країни. У 2026 році його ім’я асоціюється з адвокацією інклюзії, літературою, спортом і чесним поглядом на veterанське життя.
Його шлях почався 13 травня 1996 року в Рівному. Згодом він став шеф-баристою в Києві, займався спортом і графічним дизайном. Повномасштабне вторгнення 24 лютого 2022 року перевернуло все. Олександр добровільно пішов до лав ЗСУ, приєднався до батальйону «Карпатська Січ». 24 серпня того ж року під час Слобожанського контрнаступу в селі Дмитрівка на Харківщині він отримав поранення, яке забрало обидві ноги. Але саме тоді почалася нова, ще більш значуща глава.
Сьогодні Олександр Терен — письменник, призер Ігор Нескорених, ведучий YouTube-шоу про безбар’єрність, громадський діяч і кавалер ордена «За заслуги» III ступеня. Його історія притягує не жалем, а силою прикладу: як людина може не просто вистояти, а стати рушієм змін.
Дитинство та формування характеру: від клишоногості до внутрішньої броні
У дитинстві Олександр страждав на клишоногість. М’язи на ікрах деформувалися від постійного тиску, і він ніколи не ходив у шортах — соромився. Ці фізичні особливості стали першим випробуванням, яке загартувало характер. Замість того щоб замкнутися, хлопець кинувся в спорт: пауерліфтинг, єдиноборства. Технічна освіта, переїзд до Києва, робота шеф-баристою — усе це формувало дисципліновану, цілеспрямовану особистість.
Цікаво, що саме «впертість», яка пізніше стала назвою його книги, проявилася ще тоді. Він не змирився з обмеженнями, а шукав способи стати сильнішим. Цей внутрішній стрижень допоміг йому 24 лютого 2022 року, коли вибухи за вікном змусили зібрати тривожну валізку, вивезти близьку людину в безпечне місце й одразу піти до військкомату.
24 лютого — 24 серпня 2022: від добровольця до поранення
Олександр відмовився від пропозиції IT-військ і приєднався до «Карпатської Січі» командиром взводу. Бої за Київ, потім передислокація на Харківщину — 19 травня 2022 року він уже на лінії фронту. Посада командира взводу вогневої підтримки другої роти вимагала холодного розрахунку й лідерських якостей.
24 серпня 2022 року в селі Дмитрівка під час Слобожанського контрнаступу група зайшла в посадку. На висоті стояв ворожий танк. Обстріл почався раптово. Втома взяла своє — Олександр задрімав. Потім — поранення в ноги, засипання землею. Врятували старі двері, що впали й утворили захист. Побратими відкопали, наклали турнікети, знеболили. Перша ампутація — у Барвінковому, потім Харків і Полтава. Відмирання тканин змусило видалити й другу ногу.
Батьки дізналися про ампутації з соцмереж — Олександр хотів пощадити їх. Цей момент розкриває глибину його empathy: навіть у найважчий час він думав про близьких. Побратими стали новою сім’єю, а виживання — доказом, що «впертий чоловік» здатен пройти крізь пекло.
Реабілітація та спорт: протези як нові крила
Лікування в Україні, потім реабілітація в США. Через три місяці після поранення — перші протези. Олександр звернувся до Revived Soldiers Ukraine і отримав спортивні протези для бігу та кросфіту. Фізичне відновлення поєднувалося з психологічним: спорт став новим полем бою, де можна було довести собі й іншим — можливості людини не мають меж.
У 2023 році він став бронзовим призером Ігор Нескорених з плавання (50 м вільним стилем, клас ISB, час 50,66 с). Брав участь у баскетболі на візках та регбі. У 2025 році — нові старти в Канаді. А 12–16 січня 2026 року Президент України Володимир Зеленський особисто вручив Олександру орден «За заслуги» III ступеня за спортивні досягнення та утвердження авторитету України.
Олександр Терен довів: втрата ніг — це не кінець, а перезавантаження, де фізичні обмеження стають каталізатором внутрішньої сили.
«Історія впертого чоловіка»: книга, що стала дзеркалом епохи
З жовтня 2022 до літа 2023 року Олександр писав автобіографічний роман «Історія впертого чоловіка». Він охоплює період від 24 лютого до 24 серпня 2022 року — від перших вибухів до поранення. Це не просто мемуари. Це чесна розповідь про страх, дружбу, рішення й виживання. Презентації почалися восени 2023 року в Україні, а 2024-го — за кордоном.
Книга стала катарсисом для автора й джерелом натхнення для тисяч читачів. Вона вчить не здаватися, цінувати побратимів і вірити в Перемогу. Олександр додатково вивчав публіцистику в школі з Юрієм Андруховичем, Оксаною Забужко та Любком Дерешем — це додало тексту літературної глибини.
Громадська місія та медіа: «Відвал ніг» і «Холостяк»
Після реабілітації Олександр запустив YouTube-шоу «Відвал ніг, або All інклюзив». Разом із відомими людьми він перевіряє українські міста на безбар’єрність — доступність для людей на протезах, візках, з інвалідністю. Це практична адвокація, яка змушує владу й бізнес звертати увагу на реальні проблеми.
У травні 2024 року він став головним героєм 13 сезону реаліті-шоу «Холостяк» на СТБ. Участь пояснив просто: потрібно формувати культуру, дружню до ветеранів. Шоу дало платформу говорити про інклюзію на мільйони глядачів. Пізніше були участь у кліпі O.Torvald, шоу «Пожежа» в Кракові, колекції прикрас «Цвіт Терену» та футболок «Залізні люди» — кошти йшли на ЗСУ.
Олександр брав участь у благодійному вечорі на Каннському кінофестивалі 2023 року (збір понад 55 тисяч євро), танцював у постановці United Ukrainian Ballet у Каліфорнії. Кожна активність — це місток між ветеранами та суспільством.
| Дата | Подія | Значення для Олександра та суспільства |
|---|---|---|
| 13 травня 1996 | Народження в Рівному | Початок формування характеру через подолання фізичних викликів |
| 24 лютого 2022 | Початок повномасштабного вторгнення, вступ до ЗСУ | Рішення стати на захист Батьківщини |
| 24 серпня 2022 | Поранення в селі Дмитрівка | Втрата обох ніг, початок нової місії |
| 2023 | Бронза на Іграх Нескорених, презентації книги | Спортивний тріумф і літературний дебют |
| 2024 | «Холостяк» та запуск YouTube-шоу | Платформа для просування інклюзії |
| 2025 | Магістратура в Харківському національному університеті внутрішніх справ | Освітнє зростання та нові компетенції |
| Січень 2026 | Орден «За заслуги» III ступеня | Державне визнання внеску в спорт і авторитет України |
Інформація базується на даних з відкритих українських джерел, зокрема Вікіпедії.
Особисте життя у фокусі публічності
Після «Холостяка» особисте життя Олександра Терена стало предметом обговорень. Він відкрито говорить про стосунки, розставання та пошук. У грудні 2025 року вперше публічно з’явився з новою обраницею, пізніше шляхи розійшлися. У 2026 році ветеран ділиться, що серце не закрите, але пріоритети — на саморозвитку, проєктах і русі вперед. Така чесність робить його ближчим до людей: ветерани — не ікони, а живі особистості з емоціями, мріями та правом на приватність.
Що далі: місія триває
У 2026 році Олександр Терен продовжує «йти вперед» — так звучить його життєве кредо. Він заснував ГО, активно веде соцмережі, підтримує інші ветеранські ініціативи. Його приклад показує: суспільство має змінювати ставлення до інвалідності, створювати безбар’єрний простір і цінувати внесок тих, хто захищав країну.
Олександр Терен — це дзеркало, в якому Україна бачить свою силу. Сила не в відсутності ран, а в умінні перетворювати їх на джерело світла для інших. Його історія надихає йти вперед — попри все.
