Какапо — це не просто птах. Це справжнє диво еволюції, яке ніби зійшло з казкових сторінок Нової Зеландії й оселилося в реальному світі. Найважчий папуга Землі, єдиний нелітаючий представник своєї родини, нічний велетень з обличчям сови та м’яким, ніби моховим, оперенням. Його наукова назва Strigops habroptilus перекладається як «сова-обличчя з м’яким пір’ям», а маорійська — какапо — буквально означає «нічний папуга».
Сьогодні у світі живе приблизно 235–240 какапо. Кожна особина має власне ім’я, радіопередавач і цілодобовий нагляд фахівців. Ще в середині 1990-х їх залишалося лише 51. Ця історія — одна з найяскравіших історій порятунку птахів на планеті.
Зовнішність: зелений мох, совиний погляд і пухнаста м’якість
Какапо важить у середньому 1,5–2 кг, а найбільші самці сягають 3–4 кг. Довжина тіла — 58–64 см. Це робить його найважчим сучасним папугою — важчим навіть за найбільших літаючих родичів на кшталт гіацинтової ари.
Оперення має ніжний жовто-зелений відтінок з чорними та бурими плямами, ніби світло й тінь грають на моховому килимі. Пір’я надзвичайно м’яке — йому не потрібна жорсткість для польоту. На обличчі — характерний лицьовий диск з тонкого пір’я, темні карі очі та довгі «вуса»-вібриси, які допомагають орієнтуватися в темряві. Дзьоб великий, сірий, з блакитним відтінком. Лапи блакитні, сильні, з гострими кігтями — ідеальний інструмент для лазіння.
Крила короткі, грудний кіль редукований. Какапо не літає, але чудово лазить по деревах і вміє «парашутити» — розправляє крила й планує вниз на кілька метрів. Коли птах наляканий, він застигає на місці, розраховуючи на камуфляж. Ця стратегія мільйони років працювала проти місцевих хижаків, але стала фатальною після появи інтродукованих ссавців.
Какапо — єдиний папуга у світі, який повністю втратив здатність до польоту, і водночас один із найважчих птахів, які коли-небудь існували на Землі.
Нічний велетень з характером
Какапо веде нічний спосіб життя. Вдень птахи ховаються під корінням, у норах або густій рослинності. З настанням сутінок вони активізуються: швидко бігають «підтюпцем» на великі відстані, лазять по деревах і шукають їжу.
У них добре розвинений нюх — рідкісна риса серед папуг. Вони розрізняють запахи рослин і навіть використовують власний мускусно-солодкуватий аромат (схожий на мед і квіти) під час шлюбного періоду.
Особистості у какапо яскраві. Деякі — допитливі й майже ручні, інші — обережні та незалежні. Один із найвідоміших птахів на ім’я Сірокко свого часу «залицявся» до голови ведучого BBC під час зйомок, і цей момент став вірусним. Кожного какапо знають по імені та характеру — це не просто популяція, а спільнота окремих особистостей.
Що їсть какапо і чому ріму вирішує все
Какапо — абсолютний вегетаріанець. Їхній раціон складається з плодів, насіння, листя, пагонів, бульб, пилку та навіть грибів. Особливо вони люблять плоди ріму (Dacrydium cupressinum) — ендемічного дерева подокарпових.
Коли настає рік рясного плодоношення ріму (так зване «мастінг», яке трапляється раз на 2–4 роки), какапо буквально «перемикаються» на цей ресурс. Плоди багаті на поживні речовини, необхідні для формування яєць і вирощування пташенят. У такі сезони птахи відкладають більше яєць і успішніше вирощують потомство.
Сліди годування какапо легко впізнати: вони залишають характерні серпоподібні «надкуси» на рослинах — ніби хтось акуратно вигриз частину листка чи плоду.
Розмноження, якого більше немає в жодного папуги
Найдивовижніша риса какапо — їхня шлюбна система. Це єдиний папуга у світі (і єдиний птах Нової Зеландії), який практикує полігінний лек.
Самці збираються на спеціальних аренах — «леках». Кожен самець облаштовує неглибоку чашоподібну «миску» в ґрунті або моху, з’єднану стежками з іншими. Вночі вони годинами видають низькочастотні «бум»-звуки — гучні, глухі, що розносяться на кілометри. Для цього птахи надувають особливий грудний повітряний мішок. Самки чують ці звуки здалеку, приходять на арену і самі обирають партнера за якістю демонстрації.
Після спаровування самець більше не бере участі в долі потомства. Самка відкладає 1–4 яйця (зазвичай 2–3) у гніздо на землі, насиджує їх близько 30 днів і сама годує пташенят протягом кількох місяців. Пташенята вилуплюються сліпими й безпорадними, вкриті сірим пухом.
Цікаво, що самки здатні регулювати стать потомства залежно від умов: у роки достатку їжі вони частіше народжують самців (які зможуть мати багато партнерок), а в складніші періоди — самок.
Як какапо опинилися на межі зникнення
Ще до появи людей какапо були поширеними по всій Новій Зеландії — від рівнинних лісів до субальпійських зон. Маорі, які прибули приблизно в XIV столітті, полювали на них заради м’яса та пір’я. Але справжня катастрофа почалася з європейською колонізацією: масова вирубка лісів і, головне, інтродукція хижаків — котів, пацюків, горностаїв, опосумів і собак.
Какапо не вміли літати й застигали при небезпеці — ідеальна здобич для наземних ссавців. До кінця XIX століття птах став рідкісним. У 1970-х його знайшли на острові Стюарт і в Фіордленді. У 1995 році, коли популяція скоротилася до 51 особини, стартувала офіційна програма порятунку.
Порятунок: як 51 птах перетворилися на понад 230
Програма відновлення какапо (Kākāpō Recovery Programme) — це приклад найінтенсивнішої та найуспішнішої роботи з порятунку птахів у світі. Усіх птахів перевезли на острови, вільні від хижаків: Венуа-Хоу (Codfish), Мод, Анкор/Чокі та інші. Кожного птаха назвали, оснастили радіопередавачем і почали цілодобово моніторити.
Фахівці додатково підгодовують птахів, щоб покращити їхній стан перед сезоном розмноження. Через генетичне збіднення (популяція пройшла через «пляшкове горло») використовують штучне запліднення — це підвищує успішність виведення пташенят. У 2023 році вперше за десятиліття какапо повернули на материк — у огороджений заповідник Sanctuary Mountain Maungatautari.
У 2026 році, завдяки потужному мастінгу ріму, какапо пережили один із найуспішніших сезонів розмноження за останні роки — десятки здорових пташенят з’явилися на світ.
Сучасний стан і що далі
Станом на 2026 рік усі відомі какапо живуть під повним контролем людини на кількох островах та в одному материковому заповіднику. Публіка не має доступу до птахів — це свідоме рішення, щоб мінімізувати стрес і ризик занесення хвороб.
Головні виклики — низька генетична різноманітність, періодична низька успішність виведення пташенят і потреба в нових безпечних територіях. Але популяція стабільно зростає, і фахівці вважають, що за умови продовження інтенсивної роботи какапо мають шанс на довгострокове виживання.
Какапо — це не просто птах. Це символ того, наскільки крихкою може бути природа і водночас наскільки потужною стає турбота людей, коли вони діють злагоджено, з наукою та повагою до корінних знань маорі. Кожне нове пташеня, яке з’являється на світ у 2026 році, — це маленька перемога над забуттям.
Ці зелені «подушки» з совиними очима, які лазять по деревах і «бумкають» у нічному лісі, нагадують нам: навіть найдивніші й найвразливіші створіння можуть отримати другий шанс — якщо хтось готовий боротися за них щодня, рік за роком.
