Су-57, відомий у країнах НАТО під кодовою назвою Felon, — це перший російський багатоцільовий винищувач, створений з урахуванням технологій малопомітності. Літак розробляли в рамках програми ПАК ФА з кінця 1990-х років, перший політ прототипу Т-50 відбувся 2010 року, а обмежене надходження до військ почалося лише 2020-го.
Станом на середину 2026 року загальна кількість побудованих машин, включаючи прототипи, становить близько 42 одиниць. Це значно менше запланованих обсягів і відстає від темпів виробництва західних аналогів. У реальних бойових умовах повномасштабного конфлікту з Україною Су-57 застосовували переважно для пусків крилатих ракет з території Росії, уникаючи зон дії сучасних засобів протиповітряної оборони.
Конструкція літака поєднує елементи стелс-технологій з акцентом на надманевреність. Планер має внутрішні відсіки озброєння, спеціальні покриття та форму, що знижує радіолокаційну помітність у певних ракурсах. Водночас інженери свідомо пішли на компроміси, щоб зберегти високі льотні якості, характерні для радянської школи винищувачів.
Історія розробки та поточний стан парку
Програма створення винищувача п’ятого покоління стартувала як відповідь на американські F-22 і F-35. Після тривалих випробувань і доопрацювань, зокрема після виявлення тріщин у планері на ранніх прототипах, державні випробування завершили 2020 року. Перші серійні машини передали ВКС Росії наприкінці того ж року.
Виробництво залишається повільним. Замовлення на 76 літаків, розміщене 2019 року, виконується з суттєвим відставанням. Станом на 2026 рік у строю перебуває приблизно 20–30 бойово-готових машин. Додаткові партії надходили 2024–2026 років, зокрема з удосконаленою авіонікою та системами попередження про ракетну атаку. Окремі екземпляри поставили до Алжиру.
Станом на середину 2026 року загальна кількість побудованих Су-57, включаючи прототипи, становить близько 42 одиниць, з яких бойово-готових — значно менше запланованих 76.
Технічні характеристики та конструкція
Су-57 — це важкий двомоторний винищувач з інтегральною схемою планера. Корпус на 40–45 % складається з алюмінієвих сплавів, значну частину — з титану та композитів. Зовнішня поверхня значною мірою покрита радіопоглинальними матеріалами.
| Параметр | Значення | Примітка |
|---|---|---|
| Довжина | 20,1 м | З урахуванням носової частини та хвостової балки |
| Розмах крила | 14,1 м | Оптимізований для балансу маневреності та стелс |
| Висота | 4,6 м | На стоянці |
| Маса порожнього | 18 500 кг | Без палива та озброєння |
| Нормальна злітна маса | 26 700 кг | З типовим бойовим навантаженням |
| Максимальна злітна маса | 34 000–35 000 кг | Залежно від модифікації та підвісок |
| Максимальна швидкість | Мах 2,0 (2135 км/год) | На великій висоті |
| Дальність польоту | до 3500 км | З внутрішнім паливом, дозвуковий режим |
| Бойовий радіус | близько 1250–1500 км | Залежно від профілю місії та навантаження |
Ці дані базуються на відкритих джерелах, зокрема Wikipedia.
Двигуни АЛ-41Ф1 забезпечують тягу на форсажі близько 14 500 кгс кожен і оснащені системою відхилення вектора тяги в трьох площинах. Це дає літаку виняткову надманевреність — здатність виконувати керовані маневри на закритих кутах атаки та на низьких швидкостях. Новий двигун АЛ-51Ф1 (виріб 30) перебуває на стадії випробувань і поки що не став стандартним для серійних машин.
Озброєння та сенсорне обладнання
Основне озброєння розміщується у внутрішніх відсіках, що зберігає малопомітність. Літак може нести:
- ракети класу «повітря — повітря» Р-77М середньої дальності та Р-37М великої дальності (понад 300 км);
- крилаті ракети Х-69 малої помітності для ударів по наземних цілях;
- протирадіолокаційні ракети Х-58УШК;
- керовані авіабомби КАБ-250 і КАБ-500.
Внутрішній гарматний відсік оснащений 30-мм гарматою ГШ-30-1 із боєзапасом 150 снарядів. Загальна бойова навантаження сягає 7500 кг при використанні зовнішніх точок підвіски, однак це суттєво підвищує радіолокаційну помітність.
Сенсорний комплекс включає активну фазовану антенну решітку Н036 «Бєлка» з кількома модулями (передній і бічні), інфрачервону станцію пошуку та супроводу цілей, а також комплекс радіоелектронної боротьби. Система дозволяє виявляти та супроводжувати десятки цілей одночасно.
Технології малопомітності та порівняння з іншими винищувачами
Радіолокаційна помітність (RCS) Су-57 оцінюється в межах 0,1–0,5 м² у фронтальній проекції. Це в десятки разів менше, ніж у винищувачів четвертого покоління типу Су-27, однак помітно більше, ніж у американських F-22 (близько 0,0005 м²) та F-35 (близько 0,005 м²).
Конструктори оптимізували форму планера, застосували пилкоподібні кромки, звивисті повітрозабірники та радіопоглинальні покриття. Проте круглі сопла двигунів з відхиленням вектора тяги та деякі технологічні рішення виробництва підвищують помітність у задній півсфері та на низьких частотах радарів.
У сучасному повітряному бою перевага часто належить не надманевреності, а поєднанню малопомітності, потужних сенсорів та мережецентричної взаємодії. F-35 перевершує Су-57 саме в цих аспектах, маючи значно більшу кількість у строю та відпрацьовану систему обміну даними. Су-57 зберігає перевагу в швидкості та кінематиці маневру, однак у реальних умовах це не завжди компенсує недоліки стелс-характеристик.
Бойове застосування в умовах конфлікту з Україною
З 2022 року Су-57 використовували обмежено. Основним завданням стали пуски крилатих ракет Х-59 та Х-69 по інфраструктурі з території Росії або прифронтових районів. Літак рідко заходив у зону дії української ППО, діючи переважно як платформа для далеких ударів.
У 2024–2026 роках зафіксовано окремі епізоди застосування в ролі літака радіоелектронної боротьби та для пусків ракет великої дальності. Кількість вильотів залишалася невеликою через обмежений парк і високий ризик втрати цінної машини.
Українські ударні дрони уразили російські Су-57 на аеродромах «Ахтубінськ» у червні 2024 року та «Шагол» у квітні 2026 року, пошкодивши кілька машин, зокрема борт з номером 511.
Ці удари продемонстрували вразливість навіть передових літаків на землі, коли бази перебувають у зоні досяжності сучасних безпілотних систем. Незважаючи на заявлені стелс-можливості, Су-57 не став інструментом завоювання переваги в повітрі над територією України.
Перспективи та обмеження 2026 року
Подальший розвиток програми залежить від успішного впровадження нового двигуна АЛ-51Ф1 та прискорення серійного виробництва. У травні 2026 року здійснив перший політ двомісний прототип Су-57Д, орієнтований на управління дронами та роль повітряного командного пункту.
Санкції та пріоритетне виробництво інших типів винищувачів стримують темпи. У реальних умовах сучасної війни, де критично важливими є мережецентричність, стійкість до засобів ППО та масовість парку, Су-57 демонструє як сильні сторони російської авіаційної школи, так і системні виклики, з якими стикається російська оборонна промисловість.
Аналіз відкритих даних свідчить, що навіть найсучасніший російський винищувач п’ятого покоління поки що не здатен кардинально змінити баланс сил у повітрі через обмежену кількість та тактику застосування.
