Президент Венесуели — глава держави й уряду Боліваріанської Республіки Венесуела. За конституцією 1999 року його обирають прямим голосуванням на шість років, а з 2009-го обмеження на кількість каденцій знято. Від 2013 року цю посаду обіймав Ніколас Мадуро; після спірних виборів 2024-го й присяги в січні 2025-го його статус у 2026 році знову став предметом міжнародної суперечки.
Тема важлива зараз, бо ім’я глави Каракасу щоразу з’являється в новинах про нафту, міграцію й відносини великих держав. Для читача у Львові це не абстрактна географія: від того, хто контролює венесуельську нафту й чи визнають вибори, залежать ціни на енергоносії, потоки біженців і те, як Київ будує політику в Латинській Америці.
Нижче — як влаштована країна, як обирають президента, хто такий Мадуро, звідки взялася система Чавеса, що відбувається в 2026 році й що з цього випливає для Львівщини.
Венесуела на карті світу
Венесуела лежить на півночі Південної Америки: з півночі Карибське море й Атлантика, із заходу й південного заходу Колумбія, з півдня Бразилія, зі сходу Гаяна. Площа — близько 916 тисяч квадратних кілометрів, столиця — Каракас. Державна мова — іспанська, офіційна назва держави — Боліваріанська Республіка Венесуела.
Головний ресурс країни — нафта. За оцінками галузевих довідників, тут найбільші підтверджені запаси у світі, понад 300 мільярдів барелів. Саме нафта десятиліттями тримала бюджет, соціальні програми й курс болівара. Коли видобуток упав, а ціни й санкції змінили ринок, економіка стиснулася швидше, ніж держава встигла перебудувати інші галузі.
Чисельність населення всередині країни оцінюють по-різному: від близько 28 до понад 34 мільйонів, бо повного свіжого перепису немає, а мільйони людей виїхали. Більшість живе в містах узбережжя. Для світу Венесуела важлива не розміром ринку, а нафтою, міграційним тиском на сусідів і тим, хто сидить у президентському палаці Мірафлорес.
Як обирають президента
Президента обирають на всю країну одним туром: перемагає той, хто набрав найбільше дійсних голосів, другого туру немає. Кандидат має бути венесуельцем за народженням без іншої громадянськості, старшим за 30 років, не священнослужителем і не засудженим остаточним вироком. Інавгурація за конституцією припадає на 10 січня року початку каденції.
Вибори проводить Національна виборча рада (CNE) — окрема гілка влади з електронними машинами й паперовим контролем. На практиці довіра до CNE і Верховного трибуналу справедливості розколола країну: опозиція й частина держав Заходу вважають органи залежними від влади, уряд наполягає, що процедура законна.
Останні президентські вибори відбулися 28 липня 2024 року, на каденцію 2025–2031. CNE оголосила переможцем Мадуро з офіційним результатом близько 52 відсотків. Опозиція оприлюднила зібрані протоколи дільниць, за якими переміг дипломат Едмундо Гонсалес Уррутіа з результатом близько двох третин голосів. Повні офіційні протоколи CNE так і не виклала в тому вигляді, якого вимагали спостерігачі. Мадуро склав присягу 10 січня 2025 року. Гонсалеса частина країн визнала обраним президентом; він виїхав до Іспанії.
Важливо. Формально механізм простий: один тур, шість років, можна балотуватися знову. Спір починається не на дільниці, а після неї — коли немає спільного, перевіреного всіма сторонами підсумку по кожній машині.
Ніколас Мадуро й його шлях до влади
Ніколас Мадуро Морос народився 23 листопада 1962 року в Каракасі, у робітничому районі. Працював водієм автобуса столичного метро й став профспілковим активістом. Після невдалого військового виступу Уго Чавеса 1992 року Мадуро й майбутня дружина, адвокатка Сілія Флорес, підтримували ув’язненого офіцера. З приходом Чавеса до влади 1999-го Мадуро увійшов до парламенту, пізніше очолював Національну асамблею.
У 2006 році його призначили міністром закордонних справ, у жовтні 2012-го — віцепрезидентом. У грудні того ж року хворий Чавес публічно назвав Мадуро наступником на випадок своєї смерті. Після смерті Чавеса 5 березня 2013 року Мадуро став виконувачем обов’язків, а 14 квітня виграв позачергові вибори з мінімальним відривом. Далі були вибори 2018 року, які опозиція частково бойкотувала, і спірні вибори 2024-го.
Його правління трималося на партії Єдина соціалістична партія Венесуели, контролі над армією, нафтовою компанією PDVSA і судами. Економіка за ці роки пережила гіперінфляцію, дефіцит ліків і харчів, санкції США й масовий виїзд. 3 січня 2026 року американські сили захопили Мадуро й Флорес і вивезли їх до Нью-Йорка за звинуваченнями, пов’язаними з наркотрафіком; Мадуро не визнав провини й заявив, що лишається президентом. Верховний трибунал у Каракасі назвав це «тимчасовою відсутністю» й доручив обов’язки віцепрезидентці Делсі Родрігес.
Коротка історія президентів до нього
До Чавеса Венесуела після 1958 року була однією з відносно стабільних демократій регіону з п’ятирічним президентським терміном і забороною одразу йти на другий строк. Нафтове багатство годувало середній клас, але не зняло корупції й розриву між бідними кварталами й олігархією.
Уго Чавес, колишній підполковник, виграв вибори 1998 року й склав присягу в лютому 1999-го. Нова конституція того ж року змінила назву держави, подовжила каденцію до шести років і посилила президентську вертикаль. Референдум 2009-го дозволив необмежену переобрання. Соціальні програми за високих цін на нафту закріпили за Чавесом масову підтримку; опоненти бачили в цьому підміну інститутів особистою владою.
Мадуро став спадкоємцем не через окрему партійну конкуренцію, а через публічне «благословення» Чавеса. Система, збудована під харизматичного військового, перейшла до людини з профспілковим і дипломатичним бекграундом. Аналогія тут побутова: ключі від під’їзду передають сусідові, якого назвав попередній старший будинку. Вона працює, поки мешканці визнають і старшого, і процедуру. Ламається, коли одні вважають протокол дійсним, інші — підробленим, а замок уже змінив господар.
Що відбувається у Венесуелі зараз
Станом на осінь 2026 року країна живе в подвійній реальності. У Каракасі функції глави держави виконує Делсі Родрігес, Мадуро перебуває під судом у США й називає себе президентом, опозиція апелює до підсумків 2024 року. Наступні президентські вибори чітко не призначені.
Економіка лишається крихкою. Видобуток нафти тримається близько 1,1–1,2 мільйона барелів на добу — далеко від піків кінця ХХ століття. Інфляція вимірюється сотнями відсотків на рік, оцінки МВФ і місцевого центробанку розходяться. Мінімальна зарплата в перерахунку на долар залишається символічною, тож побутові розрахунки часто ведуть у валюті.
Ключове число кризи — близько восьми мільйонів венесуельців за кордоном. Його складають дані урядів країн перебування, зібрані платформою R4V агенцій ООН: понад 6,9 мільйона в Латинській Америці й Карибах на листопад 2025-го плюс окремий облік у США, Іспанії та інших державах поза регіоном. Цифра росте, коли нові люди перетинають кордон і потрапляють у реєстри; падає, якщо хтось повертається або країна перераховує дозволи на проживання. Перевірити її «на око» не можна: треба дивитися оновлення R4V і національну статистику Колумбії, Перу, Бразилії, США.
Люди їдуть не через один указ президента, а через ланцюг: падіння зарплати, дефіцит ліків, вимкнення світла, страх політичного тиску. Президент тут — точка, де сходяться нафтова рента, санкції й правила гри в судах. Поки ця точка спірна, масове повернення не починається.
Що це означає для мешканців Львова
Окремої великої венесуельської громади у Львові статистика не фіксує. Державна міграційна служба публікує загальні дані про іноземців з дозволами на проживання, і вихідці з Венесуели там не становлять помітної групи — на відміну від громадян сусідніх і азійських держав. Поодинокі студенти, фахівці чи родини з мішаним громадянством трапляються, але це не квартал і не парафія.
Зв’язок регіону з цією країною інший і старший. Після Другої світової війни кілька тисяч українців, серед них вихідці з Галичини, оселилися у Венесуелі; у Каракасі й Валенсії діяли свої ансамблі й громади. Сьогодні нащадки тієї хвилі можуть мати родичів в Україні, а новини з Каракасу читають і в львівських родинах, де хтось колись виїхав за океан.
Практичний слід для міста — опосередкований. Зміни навколо венесуельської нафти впливають на світовий ринок пального, а відтак на ціну дизеля й логістику на Львівщині. Політична лінія Каракасу щодо війни Росії проти України залишалася відмінною від позиції Києва; посольств двох держав одне в одного немає. Для місцевої спільноти важливіше не «венесуельський квартал», а вміння відрізняти офіційний титул від визнаного мандата, коли стрічка новин знову викидає прізвище Мадуро.
Що робити далі
Якщо потрібно зрозуміти, хто зараз вважається президентом Венесуели, варто розділяти три шари: конституційну посаду, офіційне рішення CNE й Верховного трибуналу в Каракасі та визнання з боку інших держав. Перевірка займає кілька хвилин: дата виборів 28 липня 2024-го, присяга 10 січня 2025-го, зміна фактичного контролю після 3 січня 2026-го.
Якщо тема цікавить через родичів або знайомих у Латинській Америці, орієнтир — платформа R4V і міграційні служби країни перебування, а не випадковий пост. Оновлення виходять раз на кілька місяців; відповідь «скільки людей виїхало» без дати зрізу майже завжди застаріла.
Якщо читання новин потрібне для роботи чи навчання, досить тримати під рукою дві опори: конституційні правила (шість років, один тур) і розбіжність офіційного підсумку 2024 року з протоколами опозиції. Цього вистачає, щоб не плутати главу держави як інститут із конкретною людиною, яка в цей момент тримає або не тримає Каракасом.
