Юрій Риженков з грудня 2013 року очолює групу «Метінвест» — найбільшу приватну гірничо-металургійну компанію України, тобто бізнес, який видобуває руду й вугілля і переплавляє їх у сталь. На цій посаді він відповідає не за власність активів, а за операційне управління: виробництво, збут, борги, персонал і те, чи витримує група війну без зупинки тих комбінатів, які ще працюють. Контрольний пакет лишається в Ріната Ахметова через SCM і нідерландську Metinvest B.V.
Для мешканців Львівщини це має значення не через місцевий завод — основних майданчиків групи на заході країни немає, — а через бюджет, експортну виручку і сталь, від якої залежать відбудова та оборонні замовлення. У вересні 2026 року NV назвав Риженкова переможцем номінації «Промисловість» у рейтингу керівників, які тримають економіку. На початку жовтня 2026-го Bloomberg повідомив, що група розглядає вихід або суттєве зменшення частки в італійському проєкті сталевого заводу в Пйомбіно: остаточного рішення ще немає.
Далі — як влаштована ця посада, з чого складається результат у воєнний час, від чого він залежить і які висновки з публічних цифр можна зробити без ілюзії, що один керівник визначає всю галузь.
Контур посади і біографія
Генеральний директор холдингу не керує домнами вручну. Він задає пріоритети між цехами, які ще дають метал, логістикою, що замінила морські порти, обслуговуванням боргу і програмами, які група називає допомогою країні. Рішення проходять через правління і власника: СЕО пропонує модель, а капітал і політичний ризик лишаються на боці акціонера.
Риженков народився 8 серпня 1976 року в Донецьку. Закінчив Донецький державний технічний університет і Королівський коледж Лондона, у 2006 році отримав MBA Лондонської бізнес-школи. Батько, Олександр Риженков, керував Донецьким металургійним заводом і «Донецьксталлю» і в середині 2000-х познайомив сина з Ахметовим. Сам Юрій пройшов фінансовий контур: Донецький метзавод, група ISTIL, з 2007 року фінанси ДТЕК, з 2010-го — виконавчий директор енергетичної групи, з грудня 2013-го — «Метінвест». На посаду він прийшов у 37 років як менеджер із британською освітою, а не як сталевар радянської школи.
Механізм роботи під час війни
Повномасштабна війна забрала в групи два маріупольські комбінати — «Азовсталь» і меткомбінат імені Ілліча, — Авдіївський коксохім і змусила зупинити Покровську вугільну групу через близькість фронту. Кокс і вугілля для плавки довелося заміщувати, експорт перебудовувати на залізницю й порти, які лишилися доступними. За даними Forbes Ukraine, з початку 2022 року група погасила 670 млн доларів боргу; у 2024-му виторг зріс на 9%, до 8 млрд доларів, а чистий збиток збільшився вшестеро, до 1,15 млрд доларів. Виторг і збиток тут не суперечать одне одному: продажі можуть рости, поки собівартість, втрачені активи і курсові чи боргові ефекти з’їдають прибуток.
Керувати таким контуром схоже на господарство, де згоріли дві основні кімнати, а дорога на ринок час від часу перекрита: рахунки все одно платять із того, що лишилося, і частину грошей відкладають на укриття. Аналогія ламається там, де з’являються доменні печі, які не перезапустити за тиждень, контракти на десятки країн і власник, без згоди якого стратегічну угоду не закривають.
Окремий контур — продукція для Сил оборони: бронесталь, захисні конструкції, засоби проти дронів-камікадзе, модульні укриття. За даними компанії, які наводив NV, від початку повномасштабної війни на допомогу Україні спрямовано 10,1 млрд грн, з них 7,3 млрд грн — на армію в межах ініціативи «Сталевий фронт». Різниця між цими сумами — гуманітарна і цивільна частина, а не «весь бюджет компанії».
Від чого залежить результат
Результат групи тримається на кількох зовнішніх умовах, які директор не обирає. Перша — лінія фронту біля шахт і комбінатів. Друга — логістика: без стабільного вивозу руди й металу виторг у доларах стискається навіть за робочих печей. Третя — власне коксівне вугілля; 2025 рік став першим, коли група працювала без постачання з Покровської вугільної групи, і це вже видно у податковій динаміці. Четверта — доступ до боргового ринку і згода кредиторів. П’ята — європейські правила щодо вуглецю: без низьковуглецевої сталі довгий контракт у ЄС з часом дорожчає.
Італійський майданчик у Пйомбіно якраз про цей п’ятий чинник. Проєкт оцінюють приблизно в 3 млрд євро, із планом до 2,7 млн тонн сталі на рік і близько 1,1 тис. робочих місць. На початок жовтня 2026 року компанія підтверджувала переговори з фінансовими партнерами і різні варіанти структури власності, включно зі зменшенням своєї частки. Це не скасування металургії в Україні, а ознака, що баланс воєнного року не витягує одночасно фронт, борги і новий завод за кордоном.
Податковий внесок у розрізі
Ключова публічна цифра — понад 82,2 млрд грн податків і зборів за 2022–2025 роки, плюс 43,6 млрд грн інвестицій у підприємства за той самий період. Поділити 82,2 на чотири роки виходить близько 20,5 млрд грн на рік, але ритм нерівний: за 2025 рік група перерахувала 18,7 млрд грн, на 5% менше, ніж роком раніше, саме через втрату власного коксівного вугілля і менше руди. У першому кварталі 2026 року сплачено 4,3 млрд грн. З них плата за надра — 1,2 млрд грн, єдиний соціальний внесок — 823 млн, податок на доходи фізосіб — 727 млн, податок на прибуток — 351 млн, ПДВ — 331 млн, плата за землю — 328 млн, військовий збір — 207 млн, екологічний податок — 190 млн. Сума змінюється, якщо падає видобуток, скорочується фонд оплати праці або підприємство переходить у простій.
За річним звітом групи, на 31 грудня 2025 року загальна чисельність персоналу становила 38 062 особи, з них 4 399 — із призупиненими трудовими договорами; скоригована чисельність — 33 663. На кінець 2025-го 6 197 працівників проходили службу в ЗСУ, близько 18% скоригованого штату. Оцінки «близько 50 тисяч» у рейтингах зазвичай ширші й можуть включати спільні підприємства на кшталт «Запоріжсталі».
Що це означає для мешканців
Для Львова і області прямого цеху «Метінвесту» немає, тож зарплатна відомість групи місцевий ринок праці майже не рухає. Практичний слід інший. Податки й військовий збір із цієї групи входять у загальний бюджет, з якого фінансують оборону, медицину і трансферти громадам. Сталь і прокат впливають на ціну каркаса, арматури й покрівлі в ремонті та новому будівництві: коли видобуток і логістика стискаються, метал дорожчає не через «настрій директора», а через тонни, яких не вистачає на ринку.
Модульні сталеві укриття, які група вже ставила для військових навчальних закладів, за задумом придатні і для шкіл, лікарень та адмінбудівель — там, де треба швидко зібрати захист із заводських блоків, а не чекати моноліт. Для львівських закупівель це означає предмет для тендерної документації, а не автоматичну поставку: ціна, сертифікат і черга виробництва вирішують більше, ніж публічна обіцянка.
Помилкові уявлення про роль
Перше: Риженков нібито власник «Метінвесту». Ні. Він найманий генеральний директор; стратегічний контроль у основного акціонера. Друге: рейтинги СЕО означають, що компанія в прибутку. Forbes Ukraine у 2025 році включив його до 25 керівників воєнного часу, NV у 2026-му віддав промислову номінацію, але звітний 2024 рік група закрила зі збитком 1,15 млрд доларів. Третє: уся допомога армії — це податки. 10,1 млрд грн допомоги і 82,2 млрд грн податків за чотири роки — різні кошики; плутати їх означає завищити або занизити внесок у кілька разів.
Практичне правило просте. Дивитися на цю посаду варто через три перевірні речі: чи працюють активи, які ще під контролем; чи сплачені податки й борг; чи не підміняють стратегічну заяву вже ухваленим рішенням. Італійський завод у цьому сенсі показовий: розгляд виходу і підписаний контракт на будівництво — не одне й те саме.
Межа поради очевидна. Публічні рейтинги, річний звіт і коментарі для ділових видань не замінюють аудит і не показують, як саме ділиться прибуток між власником, кредиторами і персоналом. Для мешканця Львівщини корисний не портрет керівника, а наслідок: тонна сталі, рядок у бюджеті і те, чи є в тендері укриття, яке можна зібрати швидше за бетон.
