У ніч на 15 вересня у Львові помер актор, продюсер і режисер Євген Козак. Його поховали в місті на Личаківському цвинтарі.
Ким був Євген Козак для львівської сцени?
Він працював актором Львівського державного академічного драматичного театру імені Марії Заньковецької. Був продюсером і режисером відеостудії імені Івана Миколайчука, віцепрезидентом міжнародної організації «Дім Європи в Україні», членом Національної спілки театральних діячів України та Спілки дизайнерів України.
Заснував і очолив Перший і Другий міжнародні конкурси юних виконавців імені Дмитра Біди на духових дерев’яних інструментах. Був лауреатом міжнародних конкурсів і фестивалів у театрі та кіно.
У 1984 році знявся у фільмі Івана Миколайчука «Украдене щастя» за твором Івана Франка. Як директор і режисер поетичного театру «Доля» поставив двадцять сім вистав, поєднавши музику, поезію і малярство. 1992 року вперше здійснив сценічну постановку опери Дмитра Бортнянського «Алкід» в Україні та Канаді. Організував майже тисячу благодійних концертів в Україні й за кордоном, продюсував мистецькі проєкти. За його багаторічними зусиллями споруджено пам’ятник Івану Підкові в Каневі, біля підніжжя Чернечої гори, де похований Тарас Шевченко.
Яким був його шлях від виселення до театру?
Народився 1943 року в родині, причетній до визвольних змагань. Батько Михайло, на псевдо «Сокіл», боровся проти окупантів. На Різдво 1945 року малого Євгена разом із матір’ю Катериною Шайногою, бабцею Юстиною і дідом Олексієм вивезли на спецпоселення в Архангельську область. У селищі Мотьма родина пробула до 1951 року.
Після повернення закінчив школу на Львівщині, навчався в залізничному училищі, служив у війську в Красноярському ансамблі пісні й танцю. Згодом став актором театру Заньковецької. Джерело згадує його як читця поезії.
Поховали Є. Козака у Львові на Личаківському цвинтарі. Портрет митця зробив фотомайстер Роман Баран.
Вічна пам’ять
Так завершує повідомлення джерело.
