Коли вночі лунає повітряна тривога і в зведеннях з’являється фраза «рухається група шахедів», багато хто одразу рахує: а скільки ж їх насправді? Відповідь не вміщується в одну цифру. У військовій практиці Повітряних сил України «група» — це тактична одиниця, а не строгий норматив зі статуту. Кілька безпілотників летять приблизно одним коридором, з невеликим часовим розривом і з одного операційного району запуску.
Станом на середину 2026 року картина виглядає так: малі групи — 2–10 апаратів, середні — 15–40, великі хвилі — 50 і більше. Одна нічна операція легко розбивається на кілька таких груп з різних напрямків. Саме тому повідомлення про «групу» ніколи не означає «всього кілька штук».
Російські військові давно перейшли від поодиноких пусків до насичення повітряного простору. Мета проста — виснажити системи ППО, змусити витрачати дорогі ракети на дешеві цілі й пробити коридор для ударних апаратів або ракет.
Що саме називають «групою» у зведеннях
Повітряні сили фіксують групи за радіолокаційними даними. Якщо кілька дронів рухаються паралельними або близькими маршрутами, з’являються майже одночасно і мають спільну точку запуску — це вже група. Офіційного мінімуму чи максимуму немає. Аналітики й офіцери ППО орієнтуються на практичний досвід.
Мала група (2–5, інколи до 10) найчастіше виконує розвідувальну або відволікаючу роль. Вона перевіряє, чи активна конкретна батарея, змушує операторів «відкритися» і витрачає боєкомплект. Середня група (15–40) — основний ударний елемент. Саме такі формації найчастіше з’являються в повідомленнях про атаки на енергетику чи великі міста. Велика група або рій (від 50 і вище) застосовується для масованого насичення одного напрямку.
Важливий нюанс: один фізичний пуск з мобільної установки може дати лише 4–5 дронів. Решта збирається в групу вже в повітрі з кількох точок запуску.
Як змінювався розмір груп з 2022 по 2026 рік
На початку застосування (осінь 2022 — 2023) групи були невеликі. Типово 5–12 апаратів. Виробництво ще тільки розгорталося, а тактика була пробною. У 2024 році середній розмір виріс до 10–25. З’явилися перші «вовчі зграї» — кілька груп, що заходили хвилями з паузою 15–30 хвилин.
2025–2026 роки принесли якісний стрибок. Завдяки локалізації виробництва в Єлабузі і зростанню випуску до кількох тисяч одиниць на місяць групи стабільно сягають 20–40 ударних апаратів. У пікові ночі одна група може налічувати 50–80 дронів, а загальна кількість за 24 години — кілька сотень, розділених на 4–7 потоків.
Ось узагальнена картина за відкритими зведеннями:
| Період | Типовий розмір групи | Максимум у групі | Загальна кількість за атаку |
|---|---|---|---|
| 2022–2023 | 5–12 | 20 | 10–50 |
| 2024 | 10–25 | 40 | 50–150 |
| 2025 | 20–40 | 60–80 | 80–400+ |
| 2026 (перше півріччя) | 25–45 | 70–100+ | 150–700+ |
Дані зібрані з офіційних повідомлень Повітряних сил України та аналітичних оглядів.
У травні 2026 року фіксували ночі з понад 600–800 апаратами різних типів, з яких значна частина — саме ударні шахеди, розбиті на кілька великих груп.
Чому розмір групи постійно змінюється
Три головні фактори. Перший — завдання. Для зондування ППО достатньо малої групи. Для удару по підстанції чи складу потрібна середня або велика. Другий — наявність декоїв. З 2025 року значну частку становлять імітатори (типу «Гербера»), які візуально і на радарах майже не відрізняються від бойових. Вони роздувають видимий розмір групи, але реальних бойових частин менше. Третій — маршрути. Коли дрони запускають з Криму, з Бєлгородської області і з акваторії Чорного моря одночасно, вони природно формують кілька окремих потоків.
Мобільні пускові установки (зазвичай на шасі вантажівок) дозволяють швидко змінювати позиції. Одна установка дає залп із 4–5 апаратів. Решта збирається вже в повітрі.
Що відбувається, коли група досягає цілі
Навіть при високому відсотку перехоплення (часто 85–95 % у 2026 році) частина апаратів проривається. Велика група створює кілька проблем одночасно: перевантажує радари, змушує розподіляти вогонь між багатьма цілями, виснажує боєкомплект ЗРК і мобільних груп. Після цього вже легше заходити ракетам або наступним хвилям.
Сучасні модифікації додають складності. З’явилися апарати з камерами, радіомодемами, підвищеною бойовою частиною до 90 кг і навіть елементами штучного інтелекту для наведення на кінцевому етапі. Деякі групи змішують класичні поршневі шахеди з реактивними варіантами, які летять швидше і складніше перехоплюються інтерцепторами.
Головне, що варто запам’ятати: коли чуєте «група шахедів», йдеться не про одиниці, а про десятки апаратів, що працюють як єдиний тактичний інструмент насичення.
Виробничі потужності дозволяють підтримувати такий темп щодня. Тому й тактика постійно еволюціонує — від простих залпів до складних багатовекторних хвиль з декоями, різними висотами і часовими інтервалами.
Сьогодні відповідь на запитання «група шахедів це скільки» звучить так: від кількох до кількох десятків, найчастіше 20–40 ударних апаратів у середній групі, з можливістю швидко масштабувати до 70–100 у пікові моменти. Це вже не просто дрони — це інструмент тривалого тиску на систему протиповітряної оборони.
