Селезінка розташована глибоко в лівому підребер’ї, захищена ребрами IX–XI, і часто залишається непоміченою до появи проблем. Цей невеликий орган масою 150–200 г і довжиною 10–12 см виконує одразу кілька критичних завдань: фільтрує кров, підтримує імунний захист і зберігає резерв клітин. Хоча життя без нього можливе, порушення його роботи впливають на загальний стан організму.
У медичній практиці селезінку розглядають як вторинний лімфоїдний орган. Її тканина поділяється на білу та червону пульпу, кожна з яких відповідає за окремі процеси. Збільшення розмірів, біль у лівому підребер’ї або зміни в аналізах крові часто стають першими сигналами, що потребують уваги лікаря.
Розуміння механізмів роботи селезінки допомагає вчасно помітити відхилення і правильно інтерпретувати симптоми. Нижче розглянуто анатомію, функції, основні патології та підходи до діагностики й лікування, актуальні для клінічної практики.
Анатомія та розташування селезінки
Селезінка має бобоподібну форму з опуклою діафрагмальною поверхнею, яка прилягає до нижньої частини діафрагми, і ввігнутою вісцеральною поверхнею. Остання контактує з дном шлунка, лівою ниркою, лівою наднирковою залозою та селезінковим вигином ободової кишки. Через ворота органу проходять селезінкова артерія, вена, нерви та лімфатичні судини.
Зовні орган покритий щільною сполучнотканинною капсулою з гладенькими м’язовими волокнами. Від капсули всередину відходять трабекули, які утворюють каркас. Паренхіма поділяється на білу пульпу (близько 25 % об’єму) — скупчення лімфоїдної тканини навколо артеріол — і червону пульпу (близько 75 %), де відбуваються процеси фільтрації крові.
Розміри у дорослої людини варіюють: довжина 10–12 см, ширина 6–9 см, товщина 3–5 см. У нормі селезінка не пальпується. Її положення може дещо змінюватися залежно від дихання та положення тіла, але в більшості випадків довга вісь органу збігається з напрямком десятого ребра.
Основні функції селезінки
Червона пульпа діє як біологічний фільтр. Через орган щохвилини проходить значний об’єм крові. Макрофаги розпізнають і видаляють еритроцити, що завершили 120-денний цикл життя, а також дефектні клітини. Продукти розпаду гемоглобіну — залізо, білірубін — надходять до печінки для подальшого використання. Одночасно відбувається секвестрація тромбоцитів: у нормі в селезінці зберігається до третини їх загальної кількості.
Біла пульпа відповідає за імунний нагляд. Тут відбувається антигензалежна диференціація Т- і В-лімфоцитів, синтез антитіл, зокрема IgG та IgM. Селезінка особливо ефективно реагує на капсульні бактерії, які циркулюють у крові. У ембріональному періоді орган виконує функцію кровотворення, продукуючи всі формені елементи крові. Після народження ця роль переходить до кісткового мозку, але при його недостатності селезінка може частково відновлювати гемопоез.
Селезінка також слугує депо крові: при необхідності (крововтрата, фізичне навантаження) вона здатна викидати запасені еритроцити та тромбоцити в загальний кровотік.
Окремо варто відзначити участь у метаболізмі заліза та білків. Порушення будь-якої з цих функцій швидко відбивається на аналізах крові та загальному самопочутті.
Спленомегалія та інші поширені захворювання
Спленомегалія — патологічне збільшення селезінки. За сучасними критеріями помірне збільшення визначають при довжині 12–20 см або масі 400–500 г, масивне — при довжині понад 20 см або масі понад 1000 г. Причини різноманітні й часто взаємопов’язані.
| Група причин | Приклади захворювань | Механізм збільшення |
|---|---|---|
| Інфекції | Інфекційний мононуклеоз, малярія, сепсис, туберкульоз | Реактивна гіперплазія лімфоїдної тканини |
| Хвороби печінки | Цироз, хронічні гепатити, портальна гіпертензія | Порушення венозного відтоку |
| Гематологічні патології | Гемолітичні анемії, лейкози, лімфоми, мієлофіброз | Інфільтрація або підвищена секвестрація клітин |
| Аутоімунні та інфільтративні | Системний червоний вовчак, саркоїдоз, хвороба Гоше | Накопичення патологічних речовин або імунна активація |
Дані узагальнено за матеріалами MedTerms.com.ua та клінічними довідниками.
Гіперспленізм розвивається на тлі спленомегалії і проявляється надмірним руйнуванням клітин крові. У результаті виникають анемія, тромбоцитопенія та лейкопенія. Інфаркт селезінки виникає через тромбоз або емболію судин і супроводжується болем у лівому підребер’ї, іноді з іррадіацією в ліве плече. Абсцеси та кісти зустрічаються рідше, але потребують диференційної діагностики з новоутвореннями.
Травматичний розрив — одне з найнебезпечніших ускладнень. Через багате кровопостачання навіть невелике пошкодження капсули може призвести до масивної кровотечі в черевну порожнину.
Симптоми та діагностика
На початкових стадіях збільшення селезінки часто протікає безсимптомно і виявляється випадково під час ультразвукового дослідження. Зі зростанням розмірів з’являються відчуття тяжкості або розпирання в лівому підребер’ї, швидке насичення після невеликої кількості їжі (через тиск на шлунок), тупий біль, що посилюється після фізичного навантаження.
При гіперспленізмі додаються ознаки цитопенії: слабкість, блідість, схильність до кровотеч, часті інфекції. Гострий біль, підвищення температури, нудота можуть свідчити про інфаркт або абсцес.
Діагностичний алгоритм починається з фізикального огляду. Пальпація дозволяє виявити край органу, якщо він збільшений щонайменше в 1,5–2 рази. Основним методом візуалізації залишається ультразвукове дослідження. При необхідності уточнення використовують комп’ютерну томографію або магнітно-резонансну томографію. Лабораторні аналізи крові показують зміни кількості формених елементів, а при підозрі на гематологічні захворювання виконують стернальну пункцію або біопсію лімфовузлів.
Раннє виявлення спленомегалії дозволяє вчасно встановити причину і запобігти ускладненням, зокрема розриву органу.
Лікування та особливості життя після спленектомії
Терапія завжди спрямована на основне захворювання. При інфекційній природі призначають антибіотики, противірусні або протипаразитарні засоби. При портальній гіпертензії корегують стан печінки. Аутоімунні процеси потребують імуносупресивної терапії. У разі масивної спленомегалії, гіперспленізму з тяжкими цитопеніями або ризику розриву розглядають хірургічне втручання — спленектомію (повне або часткове видалення).
Сучасні підходи надають перевагу лапароскопічним методикам, які зменшують травматичність і скорочують період відновлення. Після видалення селезінки організм компенсує її функції за рахунок інших лімфоїдних органів і кісткового мозку. Однак підвищується ризик тяжких інфекцій, особливо викликаних капсульними бактеріями (пневмокок, менінгокок, гемофільна паличка).
Пацієнтам після спленектомії рекомендовано вакцинацію проти цих збудників, а в окремих випадках — тривалу антибіотикопрофілактику. Регулярний контроль аналізів крові і уважне ставлення до будь-яких ознак інфекції стають обов’язковими.
Профілактика захворювань селезінки зводиться до своєчасного лікування інфекцій, контролю хронічних хвороб печінки та крові, уникнення травм живота. При появі дискомфорту в лівому підребер’ї або незрозумілої слабкості варто звернутися до лікаря для ультразвукового обстеження. Рання діагностика значно покращує прогноз і дозволяє зберегти функцію органу в більшості випадків.
