Хамас це палестинський ісламістський рух, який поєднує політичну діяльність, соціальні програми та збройне крило. Він виник у грудні 1987 року на тлі Першої інтифади і з того часу став однією з найвпливовіших сил у палестинському середовищі. Організація контролювала сектор Гази майже два десятиліття, а її дії неодноразово визначали хід ізраїльсько-палестинського конфлікту.
Назва «Хамас» одночасно є абревіатурою від арабського «Харакат аль-Мукавама аль-Ісламія» — «Ісламський рух опору» — і словом, що означає «завзяття» чи «старанність». Рух виріс із палестинського відділення «Братів-мусульман» і з самого початку позиціонував себе як альтернативу світському підходу Організації визволення Палестини.
Сьогодні, у 2026 році, після масштабної війни, що почалася з атаки 7 жовтня 2023-го, Хамас перебуває в стані глибокої трансформації. Багато його лідерів загинули, територія під фактичним контролем організації суттєво зменшилася, а внутрішня влада переходить до нових рук.
Як і коли з’явився Хамас
Засновником руху став шейх Ахмед Ясін — паралізований палестинський проповідник, який навчався в Каїрі й активно працював у Газі та на Західному березі після Шестиденної війни 1967 року. У грудні 1987-го, коли почалася Перша інтифада, Ясін і група однодумців створили Хамас як політичне крило «Братів-мусульман» у Газі.
У серпні 1988 року організація опублікувала свою першу хартію. Документ прямо закликав до знищення Ізраїлю, створення ісламської держави на всій території «історичної Палестини» і містив різко антисемітські формулювання. Пізніше, у 2017 році, Хамас випустив новий політичний документ, у якому прибрав частину найбільш одіозних формулювань, але так і не визнав право Ізраїлю на існування.
Від самого початку рух розвивав дві паралельні лінії: збройну боротьбу та широку мережу соціальних, освітніх і благодійних структур. Саме остання допомогла йому здобути популярність серед частини населення Гази, яке відчувало розчарування корупцією в лавах Фатху.
Ідеологія та головні цілі
Хамас поєднує палестинський націоналізм з ісламістською ідеологією. Його ключова стратегічна мета — ліквідація держави Ізраїль і створення на її місці ісламського утворення «від ріки до моря». Організація відкидає будь-які переговори, які передбачають визнання Ізраїлю в межах 1967 року чи будь-яких інших кордонів.
Збройне крило — бригади Ізз ад-Дін аль-Кассам — протягом десятиліть застосовувало самогубні теракти, ракетні обстріли та напади на цивільних. Після 2007 року, коли Хамас повністю взяв під контроль Газу, ці методи стали частиною офіційної політики анклаву.
Хамас ніколи не відмовлявся від ідеї збройної боротьби як основного інструменту досягнення своїх цілей, навіть коли намагався пом’якшити публічну риторику.
Структура та лідери
Організація має політичне бюро, консультативну раду (шура), місцеві комітети в Газі та на Західному березі, а також окреме військове крило. Політичне бюро традиційно перебувало в еміграції — спочатку в Сирії, потім у Катарі та Туреччині.
Після вбивства Ісмаїла Ханії в Тегерані в липні 2024 року та Ях’ї Сінвара в жовтні 2024-го рух тимчасово перейшов до колективного керівництва. У липні 2026 року новим головою політичного бюро обрали Халіля аль-Хайю — досвідченого переговірника, який народився в Газі 1960 року і багато років відповідав за зовнішні контакти організації.
| Період | Ключовий лідер | Основна роль |
|---|---|---|
| 1987–2004 | Ахмед Ясін | Засновник і духовний лідер |
| 2004–2017 | Халід Машааль | Голова політбюро в еміграції |
| 2017–2024 | Ісмаїл Ханія / Ях’я Сінвар | Політичне та військове керівництво |
| з липня 2026 | Халіль аль-Хайя | Голова політичного бюро |
Дані про керівництво узагальнені на основі публічних заяв організації та матеріалів Council on Foreign Relations.
Прихід до влади в Газі
У січні 2006 року Хамас здобув перемогу на парламентських виборах у Палестинській автономії. Це стало шоком для багатьох міжнародних гравців. Уже наступного року, після короткої, але жорстокої громадянської війни з Фатхом, організація силою захопила сектор Гази. Відтоді анклав опинився під її повним контролем, а Західний берег залишився під управлінням Палестинської адміністрації на чолі з Махмудом Аббасом.
У Газі Хамас створив власну систему управління: поліцію, суди, податкову службу, освітні та медичні заклади. Паралельно він розбудовував розгалужену мережу тунелів і накопичував озброєння. Блокада, яку ввели Ізраїль і Єгипет, суттєво обмежила економічні можливості анклаву, але не зламала політичний контроль організації.
Визнання терористичною організацією
Сполучені Штати внесли Хамас до списку іноземних терористичних організацій ще в 1997 році. Європейський Союз, Велика Британія, Канада, Австралія, Японія, Ізраїль та низка інших держав також визнали всю організацію або її військове крило терористичною. Це означає заморожування активів, заборону на фінансування та обмеження пересування лідерів.
Деякі країни розрізняють політичне і військове крила, але більшість західних держав розглядають Хамас як єдину структуру. Підтримка з боку Ірану — у вигляді фінансування, зброї та навчання — залишається одним із ключових зовнішніх факторів існування організації.
Атака 7 жовтня 2023 року та її наслідки
Вранці 7 жовтня 2023 року бойовики Хамасу та союзних угруповань прорвали прикордонні укріплення і атакували південні райони Ізраїлю. Загинуло близько 1200 людей, переважно цивільних, понад 250 осіб були взяті в заручники. Ця атака стала найкривавішим терактом в історії Ізраїлю.
Відповідь Ізраїлю була масштабною військовою операцією, яка тривала понад два роки. Більшість топ-командирів військового крила Хамасу, включно з Мухаммедом Дейфом і братами Сінварами, були ліквідовані. Інфраструктура Гази зазнала катастрофічних руйнувань.
Атака 7 жовтня кардинально змінила баланс сил: Хамас втратив значну частину військового потенціалу і більшість досвідчених лідерів, але ідеологія руху продовжує існувати.
Ситуація станом на 2026 рік
У жовтні 2025 року набула чинності угода про припинення вогню, укладена за посередництва США. Перший етап передбачав обмін заручників на палестинських ув’язнених і часткове відведення ізраїльських військ. Станом на середину 2026 року Ізраїль контролює близько 70 відсотків території Гази, а Хамас зберігає вплив у західній, більш густонаселеній частині анклаву.
У липні 2026 року організація заявила про розпуск свого адміністративного комітету і готовність передати цивільне управління Національному комітету з управління Газою — технократичному органу, створеному в рамках американського плану. Водночас Хамас не погодився на повне роззброєння і продовжує контролювати значну частину силових структур на територіях, що залишилися під його впливом.
Новий лідер Халіль аль-Хайя вважається представником більш жорсткої лінії всередині руху. Його обрання свідчить, що організація не готова відмовитися від збройного опору як основного інструменту політичної боротьби.
Хамас залишається складним і суперечливим явищем. З одного боку — це рух, який протягом десятиліть забезпечував частині населення Гази соціальні послуги і символізував опір. З іншого — організація, чия ідеологія і методи призвели до величезних людських втрат і зробили мирне врегулювання майже неможливим. Її майбутнє сьогодні залежить не стільки від внутрішніх рішень, скільки від здатності зовнішніх гравців нав’язати нові правила гри в регіоні.
