У червні 2026 року в мальовничому французькому Евіані на березі Женевського озера збереться невелика група людей, чиї рішення здатні сколихнути ринки, змінити курси валют і вплинути на долі мільйонів. Це не секретна рада, а щорічний саміт країн Великої сімки — неформального клубу, який уже понад пів століття координує політику найпотужніших демократій планети.
Велика сімка — це Канада, Франція, Німеччина, Італія, Японія, Велика Британія та Сполучені Штати. Разом із Європейським Союзом як постійним учасником вони представляють близько 10% населення світу, але контролюють понад 40% світової економіки за номінальним ВВП. Їхні зустрічі — це не просто протокольні фото. Це майданчик, де за закритими дверима узгоджують позиції щодо війни, торгівлі, клімату та технологій. Для українців ці зустрічі давно перестали бути далекою абстракцією: саме тут народжуються спільні рішення про підтримку, санкції та довгострокові гарантії безпеки.
Історія цього клубу почалася не з грандіозних декларацій, а з практичної потреби. У 1973 році, коли нафтове ембарго ОПЕК викликало глобальну кризу, міністри фінансів США, Німеччини, Франції та Британії зібралися в бібліотеці Білого дому. Звідси й назва — «Library Group». Незабаром долучилася Японія. У 1975 році у французькому Рамбує відбувся перший саміт уже шести країн. Канада приєдналася наступного року, і формат остаточно склався. З 1977 року до обговорень долучається Європейський Союз. У 1998–2014 роках клуб тимчасово розширився до «вісімки» з Росією, але після анексії Криму Росію виключили, і формат повернувся до G7.
Сьогодні президентство обертається щороку. У 2026-му його тримає Франція, і саме вона приймає лідерів 15–17 червня в Евіані. Це вже друге повернення саміту на це мальовниче місце після 2003 року.
Ось як виглядає актуальний склад клубу станом на червень 2026 року:
| Країна | Лідер (2026) | ВВП (трлн USD, прибл.) | Населення (млн) |
|---|---|---|---|
| Сполучені Штати | Дональд Трамп (президент) | 32,4 | 340 |
| Німеччина | Фрідріх Мерц (канцлер) | 5,5 | 84 |
| Японія | Санае Такаїчі (прем’єр-міністр) | 4,4 | 124 |
| Велика Британія | Кір Стармер (прем’єр-міністр) | 4,3 | 67 |
| Франція | Емманюель Макрон (президент) | 3,6 | 68 |
| Італія | Джорджія Мелоні (прем’єр-міністр) | 2,7 | 59 |
| Канада | Марк Карні (прем’єр-міністр) | 2,3 | 41 |
Дані базуються на оцінках Міжнародного валютного фонду станом на 2026 рік. Сумарний ВВП країн Великої сімки перевищує 55 трильйонів доларів.
Кожна з цих країн приносить до клубу щось унікальне. Сполучені Штати — це не просто найбільша економіка, а глобальний технологічний і військовий лідер, чий долар досі залишається головною резервною валютою світу. Японія, єдина азійська учасниця, демонструє дивовижну здатність до відновлення: після Другої світової вона стала синонімом технологічної точності та дисципліни. Німеччина — промисловий локомотив Європи, країна, яка вміє перетворювати інженерну майстерність на експортні рекорди.
Велика Британія зберігає вплив завдяки фінансовому Сіті, дипломатичній мережі та особливим відносинам зі США. Франція додає до суміші військову потужність, ядерний статус і впевнену позицію щодо європейської стратегічної автономії. Італія привносить середземноморську перспективу та гнучкість у переговорах. Канада ж — це величезні ресурси, стабільність і роль «тихого дипломата», який часто знаходить компроміси між гігантськими сусідами.
Саме ця різноманітність робить G7 ефективним, хоча й не ідеальним інструментом. Рішення тут ухвалюють не голосуванням, а консенсусом. Немає ні статуту, ні постійного секретаріату — усе тримається на довірі та спільних цінностях: демократії, ринковій економіці та верховенстві права. Коли ці цінності під загрозою, клуб здатен діяти швидко і жорстко.
У лютому 2026 року лідери G7 у спільній заяві знову підтвердили непохитну підтримку України в захисті територіальної цілісності, суверенітету та права на існування. Вони наголосили на продовженні фінансової, військової та енергетичної допомоги, включаючи постачання обладнання для відновлення енергосистеми та використання заморожених російських активів на користь України.
Ця підтримка — не риторика. Країни G7 координують санкційний тиск, надають летальне озброєння, допомагають із розмінуванням, медичною допомогою та відновленням інфраструктури. Для мільйонів українців це означає не лише зброю чи гроші, а й відчуття, що найбільші демократії світу не залишили їх наодинці з агресією.
Саміти G7 давно вийшли за межі чистої економіки. Сьогодні в порядку денному — штучний інтелект, ланцюги постачань, енергетична безпека, кліматичні цілі та протидія гібридним загрозам. У 2023–2025 роках ключовою темою незмінно залишалася війна в Україні. У 2026-му, окрім традиційних питань, Франція планує акцентувати увагу на глобальних економічних дисбалансах і нових викликах для багатосторонньої системи.
Звичайно, критики не втомлюються повторювати: G7 — це клуб багатих країн, який не відображає реального розподілу сил у XXI столітті. BRICS+ розширюється, Китай і Індія диктують свої правила в Азії та Африці. Проте саме тому G7 і залишається важливим: це єдиний майданчик, де лідери провідних демократій можуть швидко узгодити позицію перед більшими форумами — G20 чи ООН.
Що чекає на Велику сімку далі? У 2027-му президентство перейде до Сполучених Штатів. Можливо, саме тоді клубу доведеться шукати відповіді на нові торговельні війни, прискорення кліматичних змін і технологічну гонку. Але головне залишається незмінним: сім країн, які разом важать більше, ніж будь-яка інша група в історії, продовжують збиратися, говорити і — що найважливіше — діяти.
Для пересічного українця, який стежить за новинами з Евіана чи Вашингтона, ці зустрічі — це не просто протокольні події. Це сигнал: найбільші економіки світу все ще вважають захист демократії та суверенітету справою, яка варта спільних зусиль. І поки цей сигнал лунає, є надія, що правила гри, які формуються за цими столами, врешті-решт працюватимуть і на користь тих, хто бореться за своє право жити вільно.
Саме тому варто стежити не лише за гучними заявами, а й за тихою, щоденною роботою дипломатів і експертів, яка триває між самітами. Бо саме в цих деталях і криється реальна сила Великої сімки.
